Він був людиною усмішки й щастя на землі.

Надзвичайно чистий, світлий, чесний і добрий. Сильний фізично, але ще сильніший духовно й психологічно. Водночас ніжний, турботливий і дуже глибокий. Він жив кожною миттю, любив життя по-справжньому — з вдячністю за кожен день.

У нього було багато планів і мрій. Він працював шахтарем, закінчив гірничо-будівничий ліцей, був електрозварником. Любив техніку, ноутбуки, радіоапаратуру — розумівся на тому, що для інших було складним і незрозумілим. Усього в житті досягав сам, ніколи не нарікав,навіть коли було важко. Завжди був вдячний за все.

Він любив рух і працю, був щедрим і великодушним, завжди допомагав іншим. Для рідних робив дорогі подарунки не заради речей, а з любові. Бережливо ставився до мене, своєї дружини, називав своїм безцінним діамантом, боявся втратити. Оберігав, дбав, нічого не вимагав натомість.

Він був дуже самостійним — усе вирішував сам: і справи, і документи, і здоров’я.

Любив порядок і чистоту: завжди охайний, доглянутий,вигладжений. У його домі й у його серці панували порядок і світло.

Його вбили на війні, не доживши до 40 років.

Та для нас він був і залишається ангелом на землі. Людиною великого серця. Людиною світла.

Він казав: «Ніколи не сумнівайся, ми будемо в небі».

І тепер він — у Небі.

Царство Небесне і вічна пам’ять.