Його військовий шлях почався рано й свідомо.Його військовий шлях почався рано й свідомо. У березні 2018 року, у 18 років, Дмитро прийшов до військкомату й попросив зарахувати його саме до бойової бригади. Він міг залишитися в тиловій частині, але обрав 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр» і підписав контракт. Заочно здобував освіту юриста. У квітні 2019 року, після підготовки у навчальному центрі, Дмитро пройшов відбір до українського миротворчого контингенту й пів року ніс службу в Демократичній Республіці Конго. За виконання завдань у складі місії його нагородили пам’ятним нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» та медаллю «За участь у Місії ООН». З роками Дмитро зростав як командир. У 2020 році став командиром відділення, коли 93-тя бригада тримала оборону й вела запеклі бої під Авдіївкою, Рубіжним та Волновахою. У 2021-му отримав звання молодшого сержанта. Побратим Олег на псевдо Святий згадує: «Я пам’ятатиму його вічно як найкращого сержанта, якого бачив». У 2022 році мав завершитися другий контракт, і Дмитро думав про повернення до мирного життя. Та почалася повномасштабна війна, і він залишився в строю. Брав участь у боях на Харківщині, Сумщині та Донеччині. 6 травня 2022 року він підбив ворожий танк і змусив інші машини відступити. За цей вчинок 21 червня 2022 року його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У 2024 році Дмитро перейшов до 17-ї ОМБр. Він став командиром роти, підписав офіцерський контракт і отримав звання молодшого лейтенанта. Майже з нуля сформував нову роту і навчав бійців всього, що сам опанував за роки війни.