Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Народився Ігор Макарюк 19 червня 1985 р. в Республіці Білорусь, в с Бобровичі, Калінковицького р-ну, Гомельської обл, в люблячій родині.
Зростав та виховувався разом зі старшою сестрою. Після народження сина, сім'я повернулася з Білорусі в рідну Україну, де проживала в м. Бровари, Київської обл. Батько був військовим, але після звільнення зі служби у 1988 р. вирушив з родиною на заробітки в селище Бам, Сковородинського р-ну, Амурської обл. РФ. Ігорю тоді було 3 роки. Там і минуло його дитинство.
В дитинстві був сором'язливим, але щирим і відкритим хлопчиком, його вчили любити рідну землю, поважати старших і завжди тримати слово. Дуже любив тварин і природу. Цінував дружбу, завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. У 1991 р. пішов до середньої загальноосвітньої школи в селищі Бам, Амурської обл. РФ. Там закінчив молодшу школу.
В 1995 р. сім'я повернулася вже назавджди в Україну, в м.Бровари Київської обл. Там Ігор пішов до 5 класу в Броварську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів #7. В 2000 р. після закінчення 9 класу вступив до Броварського вищого професійно-технічного училища #4, де в 2003 р. здобув фах електрозварника ручного зварювання та зварювання на автоматичних і напівавтоматичних машинах.
Був мобілізований Ігор став на захист Батьківщини 3 липня 2025 року. Пройшов курс базової військової підготовки в Чернігівському 242 навчально тренувальному центрі сухопутних військ в смт Гончарівське. Службу продовжив в Оперативному Командуванні сухопутних військ "Північ", у в/ч 1 батальйону, 3 роти, 1 взводу. Обіймав посаду заступника командира взводу.
Побратими згадують Ігоря як надійного, мужнього, спокійного воїна, який ніколи не панікував і завжди підтримував інших. Він умів підбадьорити, знаходив слова підтримки навіть у найтяжчі моменти. Загинув Загинув 24 вересня 2025 р. в смт Гончарівське, Чернігівської обл від ракетного удару по навчально-тренувальному полігону.
До служби Ігор був приватним підприємцем, майже 20 років розвивав власну справу з перевезення хлібо-булочних виробів. Мав міні-пекарню, де власноруч випікав здобу для продажу. Чудово розбирався в автомобілях, брався за ремонт будь якої складності. Не уявляв життя без керма. Був хорошим керівником і наставником.
Вдома був люблячим чоловіком та батьком. Сім'я - це було головне в його житті. З дружиною 11 років чекали на появу дітей, і в 2024 році народилися донечки-двійнята Ліза та Віка. Але тато загинув, коли їм було 1,5 роки.
Був майстром "на всі руки". Вдома займався всім - від будівництва до виробництва меблів. Мріяв побудувати дім для сім'ї. Вмів смачно готувати, любив кулінарію. Дуже любив тварин.
Був завжди добрим, чуйним, веселим, жартівливим, компанійським та щедрим. Готовим завжди прийти на допомогу. Любив подорожі та відпочинок на природі, особливо біля моря.
В нього залишилися- дружина, дві донечки двійнята 1,5 роки, батьки та сестра.
Ігор, ти був не просто кумом — ти був рідною людиною для нашої сімʼї 💔Людиною з великим серцем і щирою душею 🙏🏻
Ми пам’ятаємо тебе багато усміхненим, сильним, справжнім. Пам’ятаємо наші розмови, жарти, зустрічі,прості моменти, які тепер стали безцінними спогадами. Ти завжди був тим, хто підставить плече, підтримає, захистить.
Таких людей з справжнім серцем зустрічається мало…
Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті — світлим, добрим, справжнім.
Світла пам’ять тобі, куме…💔💔💔
Вже скоро пів року, як загинув наш Ігорьок. Вічна та світла пам'ять про нього назавжди залишиться у наших серцях!
Щирий, відвертий, працьовитий, завзятий, люблячий, завжди допоможе, порадить, зрозуміє - таким був наш Ігорь. Він назавжди буде таким у наших серцях.
Спочивай з Богом наш Янголе. Вічна тобі пам'ять. Згадуємо та дуже сумуємо.
Наш Ігорьок, ти назавжди залишишся в наших серцях, в нашій пам'яті.
Скільки будемо жити, будемо пам'ятати і згадувати. Це найкращі, найдорожчі роки які ми прожили в колі нашої сім'ї. Не кожна мама має токого сина, як ми мали зятя. Ти - найкращий синочок, золота дитина!
Як нам тебе не вистачає, як не вистачає тебе твоїм маленьким донечкам, які говорять про тата все частіше! Через пару днів буде вже пів року, як обірвалося твоє життя. Але в це й досі не можна повірити, з цим не можна змиритися, а тим більше забути! Ти назавжди з нами, в наших серцях.
Царство небесне тобі синочок, легких хмаринок і вічного спокою.
Ігор завжди був чудовим чоловіком і татом. Я вдячна долі за ці 18 років сімейного життя, які ми прожили. Я вдячна йому, моєму Коханому, за постійну підтримку, беззаперечну любов і що ніколи не відпускав моєї руки. Він для мене був усім — і коханим, і найкращим другом, і опорою, і голосом, який знав усі відповіді, і тим, кому завжди хотілося подзвонити першому, що б не трапилося...
Кохання не має меж, воно сильніше за смерть! Він прожовжує жити в моєму серці і пам'яті. А головним продовженням його життя - є наші діти! Я зроблю все, щоб вони знали, поважали, пишалися і несли пам'ять про Тата-Героя в своїх серцях.
