Патраш Максим Ігорович

Нродився 23.08.2001 село. Новий Вовчинець це був хлопчик з добрим серцем і з світлою душею.

Завжди з щирою усмішкою. Максимко дуже любив тварин, йому завжди все було цікаво. В перший клас він пішов в Новий Вовчинець це було 2007 році Максимко провчився до 4 класу. А звідти перейшов до Черепковецької школи в 5 клас. Це був розумний хлопчик. Любив фізичну культуру, він мріяв бути футболістом. Любив музику він грав на гітарі, сопілці. Він все хотів знати. Закінчив школу 2018 році.

В 2019 році підписав контракт з Державну Прикордонну службу. Де проводив службу на пості Білої Криниці. Спочатку був на посаді водія. Потім перевили на посаду Дільничий Інспектор.

В 2022 році був командірований від Чернівецького отряда на Волинь на три місяці, Максимко і зустрів там війну. Повернувся з Волині на свою посаду.

1 лютого 2023 року з повним розрахунком був відправлений в третій Прикордоний загін імені Героя України полковника Евгенія Пікуса. Перебуваючи на бойовому чергуванню.

19 лютого 2023 року загинув під час мінометного обстрілу в районі Маноіллінівка н.п. Бахмут. Донецької області. І коли не стає твоєї дитини, коли смерть пройшла по твоїй душі, тільки тоді ти розумієш, що ти жила до цього, дійсно жила. Тіло і душа, ніби відокремилися один від одного. І ти не розумієш як жити далі. Синочку мій, без тебе жити я не маю сил.

У нашому закладі Максим навчався з 5 класу. Від самого початку він запам’ятався як надзвичайно щирий, відкритий і товариський хлопець. Саме про таких людей кажуть – душа компанії. Максим умів знайти підхід до кожного, легко здобував друзів і завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Його добре серце, щира усмішка і доброзичливість створювали навколо нього особливу атмосферу тепла та дружби.

Він був веселим і артистичним, умів подарувати гарний настрій усім, хто поруч. Максим неодноразово брав участь у шкільних та загальношкільних заходах, проявляючи свій талант і щирість. Особливе місце у його житті займав театральний гурток, де він повністю розкривав свої здібності та харизму. Його виступи завжди були яскравими, щирими та надихаючими.

Для своїх однокласників Максим був не лише другом, а й справжньою підтримкою. Він ніколи не залишався осторонь чужих проблем, завжди умів підбадьорити словом і вчинком. Його доброта і людяність назавжди залишаться в серцях тих, хто мав щастя знати його.

У пам’яті вчителів і однокласників він назавжди залишиться життєрадісним, добрим, талановитим хлопцем, який умів дарувати світло іншим. Ми будемо пам’ятати його як справжнього друга, гідного сина своєї родини та мужнього захисника України.