Мій янголе, мій Герою ти завжди в моєму серці...ти моя гордість і мій біль
Про Героя
- Дата народження11 липня 1999 р.
- Дата мобілізації25 квітня 2022 р.
- Дата загибелі4 червня 2022 р.
- Вік ГерояНазавжди 22 р.
- Місце служби72 ОМБр ім.Чорних Запорожців
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Вишняк Максим В'ячеславович, 11.07.1999- 04.06.2022р., заступник командира бойової машини, навідник-оператор
Максим народився 11 липня 1999 року в місті Боярка Київської області, від народження і до квітня 2022 року жив у місті в якому народився.Закінчив 9 класів місцевої школи #3, потім здобув фах автомеханіка у Київському центрі професійно-технічної освіти. З 2017 року працював експедитори ТОВ Металеві меблі, потім продавцем-консультантом у мережі House.
З грудня 2018 по грудень 2021 року служив за контрактом у 72ій Окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Не одноразово брав участь в ООС (місто Золоте, смт.Верхньоторецьке).
У грудні 2021 року звільнився з лав ЗСУ та повернувся на свою колишню роботу у ТОВ Металеві меблі, працював там слюсарем-складальником.
З перших днів повномасштабної війни " Вишня" приєднався до місцевої територіальної оборони, а згодом у квітні 2022року долучився до побратимів у рідну 72гу ОМБр, був заступником командира бойової машини- навідником-оператором. Підрозділ Максима брав участь у запеклих боях за Україну, загинув Максим 04 червня 2022 року поблизу населеного пункту Ниркове Луганської області виконуючи бойове завдання пов'язане з захистом України.
Макс був звичайним хлопцем без особливих заслуг, просто свого часу прийняв рішення йти служити за контрактом і до останнього подиху був вірним військовій присязі.Наш Максим був люблячим, добрим, відповідальним, турботливим сином, старшим братом,племінником, онуком, він мав кохану дівчину, у нього було багато планів на життя, планів яким не судилось здійснитись.
"Я як мама пишаюсь своїм сином з того моменту, як він у 19 років прийняв рішення йти служити за контрактом. Для нашої родини загибель нашого Максима це непоправна втрата та невимовний біль."
Максима посмертно було нагороджено орденом "За мужність ІІІ ступеню", та медаллю "Почесний житель Боярської громади", поховано Героя на Алеї Слави у Рідному місті Боярка.


