ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ШТАБ МІЖНАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»

Михайло
Кіш

Мішаня
27 лют. 2022 р.
candle
Image

Михайло
Кіш

Мішаня
27 лют. 2022 р.
candle
Image

Михайло
Кіш

Мішаня
27 лют. 2022 р.
candle
Image

Про Героя

  • Дата народження20 лютого 1990 р.
  • Дата мобілізації25 лютого 2022 р.
  • Дата загибелі27 лютого 2022 р.
  • Вік ГерояНазавжди 32 р.
  • Місце служби36 ОБрМП
Підписатись на пам'ятні події Героя

Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.

Кіш Михайло Валерійович 20.02.1990 р.н., народився в с.Зміївка, Бериславського району, Херсонської області. В 2007 р. переїхав до Миколаєва, жив з батьками в с. Капустине. Михайло був вірним сином нашої Батьківщини, завжди усміхнений, активний, привітний, мав багато друзів.

В 2017 - 2018 році брав участь в АТО в Донецькій області, потім ООС, вірно стояв на захисті нашої держави.Потім одружився, народилася донечка, вони проживали на зйомній квартирі в м. Миколаїв, їздив працювати за кордон, щоб купити житло.

На початку повномасштабного вторгнення, перебуваючи за кордоном, відразу виїхав додому, будучи втомленим з дороги, але незважаючи, на це уваги 25.02.2022 р. вже був в військовий частині , Михайло був комісований за станом здоров'я, але і слухати не хотів щоб не іти захищати нашу державу, він казав "Я маю бути там, де мої побратими." Михайло приймав активну участь у житті військової частини, є нагороди, грамоти, також нагороджений іменним годинником від міністра оборони.

27.02.2022 р. Михайло отримав осколкове-кульове поранення з ушкодженням внутрішніх органів під час виконання службових (бойових) завдань пов'язаних із захистом Батьківщини в районі н.п. Калинівка Миколаївської області. Зі слів комбата- "Був авіаційний обстріл, Михайло не вагаючись намагався збити літак, він Герой, ви маєте ним пишатись, він врятував багато життів, ціною свого життя."

Наш Герой - старший матрос Кіш Михайло Валерійович,має нагоди : Орден - Ветеран війни, Орден - Учасник АТО, Орден за особисту мужність ||| степені (посмертно), Почесна відзнака "За Оборону Миколаєва", знаком " Хрест Нескорених". Захоронений Михайло, 9.03.2022 на кладовищі (Алея Слави ), с.Матвіївка, Миколаївської області

Вічна та Світла Пам'ять Герою ❗

Дописи про Героя (1)

І
Ірина ( мама)
14 вересня 2026 р.

ПІШКИ З ПОЛЬЩІ БОРОНИТИ РІДНУ УКРАЇНУ!

Почув, війна.

Зібрав у сумку речі.

Транспорт не їздив.

А він і не чекав.

До України шлях його лежав...

Бачив, як інші за кордон втікали. Від люті закипала в жилах кров.

Не підвіз ніхто. Боялися

Не брали. А син країну боронити йшов..

Були думки про Перемогу вперті.

По іншому ніяк, бо він солдат. Ішов назустріч смерті і вже дороги не було назад.

Мій старший син, таку вже вдачу мав. Не міг

з дитинства без діла сидіти. Здавалося, що жити поспішав. Все бачити хотів і щось робити.

В школі як всі, але завжди встигав.

Про мандрівки любив книжки читати. Про них різні історії писав. Встигав футбол він з хлопцями ганяти .

До всього брався

Вдома все робив.

Хвилинки не міг просто посидіти. Веселий, жвавий і життя любив.

Щасливо мріяв жити.

Освіту будівельника здобув. Разом із

батьком, їздив будувати. Працьовитий, справедливий був. Поспішав багато справ зробити.

В АТО, на Схід його я не пускала. Там вбивали, боялася біди. Навіть документи всі порвала, син не послухав і пішов туди .

Ми всі переживали.

І дякували Богу, що живий тоді він повернувся.

Жив, працював, як всі синочок мій.

Одружився.

Доня народилась.

За кордон поїхав працювати. Була щаслива, на нього дивилась, хороший чоловік, син, друг і тато

Війна всі його плани зруйнувала. Пішки ішов країну боронити. Я плакала, не відпускала, хіба могла тоді його спинити.

Думав, що швидко нечисть проженемо.

Налагодиться все і буде, як колись.

Ще краще в Україні заживемо. Просила:

- Живим, синочку, повернись!!!

Його війна всього два дні тривала. Вона його у інший світ забрала. Сина немає.

Ангелом він став.

Мені сказали.

- Ти пишайся сином!!!

Бо він Герой! Багато врятував, а сам - загинув. Повагу й вічну славу заслужив.

Сина нема. Без нього

час минає. Вже не приїде, не прийде, не прилетить. Маленька доня сиротою підростає. І з кожним днем душа більше болить.

Іду на цвинтар з ним поговорити.

- В пам'яті назавжди будеш сину жити.

Ти мій- Герой.

Герої не вмирають, вони на небо Янголом взлітають.

І звідти дивляться на нас, оберігають!!!

автор Соломія Українець