Совінський Микита Віталійович

(29.10.1996 – 11.01.2023)

Лейтенант, командир зенітного ракетного взводу 1-го стрілецького батальйону 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

Микита народився та виріс у Києві. Закінчив столичний ліцей «Еко» №198.

З дитинства вирізнявся допитливістю та інтелектом: захоплювався історією, посідавпризові місця на конкурсах Малої академії наук, мав талант до малювання.

Досконало володів англійською мовою, займався технічними перекладами, багато читав і щиро любив подорожі.

Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського,з відзнакою закінчивши теплоенергетичний факультет. Прагнучи до постійного розвитку, паралельно здобував другу освіту в Інституті прикладного системного аналізу.

До повномасштабного вторгнення Микита працював інженером у компанії

«Укргазенергосервіс», де займався пусконалагодженням обладнання на магістральних газопроводах.

Бойовий шлях:

• 8 квітня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією.

• З червня по грудень 2022 року виконував бойові завдання, стримуючи ворога в районі селища Невельське на Донеччині.

• Після ротації був направлений на Запорізький напрямок.

11 січня 2023 року, під час бойового чергування на взводному опорному пункті

«Янтарь» поблизу Гуляйполя, лейтенант Микита Совінський потрапив під масований артилерійський обстріл. Отримані осколкові поранення виявилися несумісними з життям.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) згідно з Указом Президента України №370/2024.

Микита назавжди залишиться в пам'яті близьких як добра, щира та світла людина.

Він поспішав жити, пізнавати світ і завжди ставив обов’язок перед Батьківщиною

вище за особисті інтереси. Був надійною опорою для друзів та люблячим сином і братом.

Похований на Алеї Слави Берковецького кладовища у рідному Києві.

У Героя залишилися батьки та дві молодші сестри.

Вічна пам’ять і слава Захиснику