​Процко Микола народився 24 липня 1978 року в місті Чорнобиль на Київщині. Закінчив Фаховий економічний коледж Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Працював оперуповноваженим у Головному управлінні карного розшуку МВС України в місті Києві, мав звання капітана міліції. За період служби був неодноразово відзначений нагородами та подяками за дисциплінованість і сумлінне виконання службових обов'язків. Захоплювався риболовлею, спортом та активним відпочинком.

​З початком повномасштабної війни пішов добровольцем на захист Батьківщини. Служив сержантом 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 129-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони.

​За час служби був нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» та пам'ятною медаллю 112-ї бригади.

​07 грудня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Ступочки Краматорського району Донецької області. Посмертно Микола Процко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

​«Він був ідеальним чоловіком і батьком: чесним, відповідальним, доброзичливим, справедливим, мужнім і добрим, завжди залишався душею компанії. З ним було спокійно, комфортно та затишно», — згадують близькі та друзі.

​Командир і побратими пам'ятають Миколу як відповідального воїна, який був готовий віддати життя за своїх товаришів. Як сказав командир: «Нам би таких побільше». Він завжди міг віддати останнє, підтримував сім’ю й усіх, хто потребував допомоги. Шкода, що з життя йдуть найкращі.

​Поховали захисника в Києві на Алеї Слави Лісового кладовища.

​У Миколи залишилися мати Ольга , дружина Оксана та доньки Валерія і Вікторія. Він назавжди залишиться коханим чоловіком, найкращим люблячим батьком, турботливим сином, вірним другом, надійним військовослужбовцем та прикладом для всіх.

​Любимо, сумуємо, завжди в наших серцях. Цей біль не затамувати і не заповнити. Вічна пам'ять і слава Герою!