Бажаю здоров'я!

Хочу розповісти про свого сина, про свою гордість, про серце яке вирвали з грудей.

Лазюк Олександр Олександрович народився 19.03.2006 в с.Зарванці Вінницького р-ну, свій характер показував з перших днів життя, у своїх 8 місяців уже почав чітко розмовляти (при цьому не ходив), в три роки пішов до дитячого садка і одразу вступив на уроки хореографії до школи танцю Грація.(навчався два роки).

Після випуску дитсадка пішов до місцевої початкової школи, (завжди був учасником усіх заходів як дитсадку так і у школі),після закінчення початкової школи навчався з 5-8клас у ліцеї.

Санька завжди є душа друзів, завжди є позитивом та енергійним товаришем.Один із перших прийде на допомогу. Займався футболом (не одноразово отримував грамоти та медалі).

Після закінчення 8 класу нікому не повідомивши вступив до Тульчинського ліцею, де навчався до 2023р.

Після закінчення ліцею була спроба вступити до Хмельницької Прикордонного Університету, але за станом здоров'я було відмовлено у вступі.

Не здавався, почав працювати над посиленою фізичною підготовкою, півроку подав документи на сайті до 3ОШБР, пройшов курс молодого бійця.

У травні цього ж року заключив контракт з військовою частиною.

Після чого був прийнятий на службу. Пройшов навчання, де після брав участь у боях.

Загинув 23.08.24 у Луганській області, Сватівського р-н., с.Сергіївка.

Про життя та успіхи мого синочка можна написати не одну книгу, але клята війна забрала вирвала моє серце. Коли загинув синочок у кожному кінці світу ніхто не вірив що Зевс загинув, родина, друзі,знайомі всі знали мого хлопчика ,друзі мого сина виставляли пости і у кожного питали ,а звідки ти знаєш Саньку?

Дуже багато можна розповідати про синочка,про серце яке згасає кожної секунди…