Мій,брат Міхеєв Олексій Михайлович, пішов добровільно до військкомату вранці 25 лютого 2022року. У нього саме добігала відпустка після каденсії,за тиждень він мав повертатися за кордон на роботу. А працював далекобійником у Литві.Об'їздив майже всю Європу.Купався у Північному Морі,проїзджав південні пляжі Франції,тунелі у горах Альп,і завжди у своїй фурі возив синьо-жовтий прапорець,який нагадував домівку.Про свій вчинок повідомив мені лише по телефону,ближче до обіду,та попросив спакувати у рюкзак самі необхідні речі, на перший час.Ми навіть не встигли обійнятися та попрощатися...Один рюкзак завезла мама брату,а потім татові інший,і все у свій День Народження 25 лютого 2022року.

Із того дня,почалися години, та дні очікувань дзвінка.

Спочатку брат казав,що вони забезпечують охорону зелених коридорів у Запорізькій області.А влітку їхній підрозділ відправили -на стик трьох областей,так він озвучив батькові при розмові.Де саме братик знаходився ми не знали. Під час коротких розмов завжди розпитував як ми,як батько.Ніколи не скаржився,що важко чи втомився.

Свій 30-тий День Народження зустрів у окопі.Навіть зумів порадувати себе та побратимів смачними тортиками. Також за змоги,готував свій фірмовий борщ для підрозділу.Хоча це займало багато часу та сил,оскільки відходити від їхнього місця приходилося на декілька кілометрів,щоб не привертати увагу ворога.Але завжди повертався із смачненьким. Завжди першим визивався йти на завдання,підтримував та допомагав побратимам. За час проходження служби не мав жодної відпустки.Ми так чекали його вдома!

8 серпня 2022року брат,мав йти у свою довгоочікувану відпустку.Однак їхній підрозділ відправили на завдання. При прочісуванні лісопосадки,хлопці натрапили на ворожу ДРГ, і ззаду їх підло розстріляв танк. Брат отримав важке поранення спини.Його із ще одним побратимом,хлопці евакуйовували майже 3км до своїх позицій,щоб вивезти у стабілізаційний пунк. Там вдалося трішки стабілізувати стан брата,але він був без свідомості,тому його перевезли у лікарню в Запоріжжя. Де два дні братик боровся за життя,однак серце не витримало важкого поранення,і 10 серпня 2022року він помер.

Поховали Олексія 14 серпня 2022року на Алеї Героїв у с.Зарванці Вінницького району.У нього залишилися :син,батьки,та дві сестри із племінниками,рідні та близькі.

Посмертно брата нагородили ореном "За мужність ІІІ"ступеня.

В школі #21м.Вінниця,де навчався брат,відкрили пам'ятний куточок із його фото та біографією.А на території Вінницького фахового коледжу,який закінчив Олексій,батьки висадили бука, в пам'ять про сина.