Вічна шана.Ширма Петро Васильович народився 21 липня 1979 року в селі Тарасівка Володарського району. Він ріс у простій сільській родині разом із двома старшими братами. З дитинства був спокійною, працелюбною та щирою дитиною, любив допомагати батькам і рано провчився до праці та турботи про інших. Уже з юних років проявляв відповідальність, доброту та любов до природи, особливо до саду, городу і роботи з деревом.

Навчався у Тадіївській загальноосвітній школі |-|| ступенів. Був товариським, мав багато друзів, відзначався добротою, працьовитість та щирою любов’ю до праці.

Після закінчення 9 класів працював у місцевому КСП, згодом — у лісництві та тепличному господарстві.

29 травня 2002 року Петро Васильович вперше пішов служити до Збройних Сил України. Він був призваний через військовий комісаріат і проходив строкову службу, отримавши перший досвід військової дисципліни та відповідальності.

Повернувшись з армії, Петро Васильович тривалий час працював на шинному заводі «Росава» на посаді «Оператор передвіжних транспортних систем» в місті Біла Церква, паралельно підробляючи на приватній фірмі з виготовлення меблів. Саме на заводі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною, з якою згодом створив міцну родину. У подружжя народилося двоє синів, яких він любив і виховував, залишаючись для сім’ї опорою та прикладом мужності і відповідальності.

З початком антитерористичної операції Петро Васильович був призваний до лав Збройних Сил України. З 29 серпня 2015 року по 2 жовтня 2016 року проходив службу у складі 53-ї окремої механізованої бригади на посаді механіка-водія гусеничних машин у Донецькій області. Після повернення із зони проведення антитерористичної операції Петро Васильович повернувся до роботи на завод «РОСАВА» де працював деякий час. Разом із дружиною і дітьми вони вели звичайне сімейне життя наповнене працею, турботою та взаємоповагою.

У житті Петра Васильовича родина зазнала важких випробувань. Двічі до сім’ї прийшло горе — він втратив батька, який помер 27 липня 2018 року, а згодом і матір, яка відійшла у вічність 9 квітня 2021 року. Ці втрати стали для нього глибоким болем, однак, попри все, Петро Васильович залишався надійною опорою для родини, підтримуючи близьких і продовжуючи жити та працювати заради сім’ї. Після смерті батьків він узяв на себе турботу про братів, які є особами з інвалідністю II та III груп, допомагав їм у повсякденному житті та завжди залишався поруч.

Після втрати батьків Петро Васильович особливо заглибився у своє улюблене хобі — роботу з деревом. Він щодня створював картини з дерева, знаходячи в цій праці спокій та внутрішню рівновагу, проживаючи свій біль і втрати. 15 липня 2021 року Петро Васильович змінив місце роботи та був прийнятий на посаду помічника друкаря на підприємство ТОВ «Преміум Флекс Україна». 27 серпня 2025 року Петро Васильович вдруге став на захист Батьківщини, був призваний до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині на посаді розвідника-далекомірника.

28 листопада 2025 року Петро Васильович загинув поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противника. Він залишався вірним Військовій присязі на вірність Українському народові та мужньо виконував свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність. Ширма Петро Васильович назавжди залишиться у пам’яті рідних і друзів як Герой, який віддав життя за свободу і незалежність України.