Герович Сергій Іванович народився у місті Вінниця,в сім'ї щирих та турботливих батьків які виховали справжнього чоловіка.

Навчався у школі №12, після чого здобув спеціальність радіотехніка у ПТУ №11. У юності активно займався велоспортом, здобував призові місця на змаганнях, став кандидатом у майстри спорту, був срібним призером. Його наполегливість, сила волі та прагнення до перемоги з ранніх років вирізняли його серед однолітків.

У дорослому житті Сергій Іванович працював у “ПП Капітан”. Він мав золоті руки, умів ремонтувати техніку та допомагати іншим. Після початку повномасштабного вторгнення не залишився осторонь – активно займався волонтерською діяльністю: їздив на схід, доставляв допомогу, ремонтував автомобілі для фронту. Його патріотизм і небайдужість були прикладом для багатьох.

У 2000-х роках Сергій Іванович переїхав до селища Вороновиця. Саме там він створив сім'ю в якій згодом народилась донечка Діана. Разом вони подолали чимало труднощів, але завжди залишалися єдиними у радості й у горі.

У шлюбі Сергій та Наталія виховали трьох дітей, яким батько був прикладом чесності, доброти та сили духу. У 2021 році в родині народилася онучка, що стало великою радістю для Сергія Івановича. Він з гордістю та ніжністю прийняв нову роль дідуся, мріяв бачити, як підростає внучка в мирній і незалежній Україні.

Крім сімейного життя, він мав широке коло друзів і захоплення. З юності захоплювався спортом, а у зрілому віці захопився мотоциклами. У байкерському колі його знали під ім’ям «Друг» – як відображення його характеру: вірного, доброго, щирого та завжди готового прийти на допомогу.

23 червня 2024 року Сергій Іванович був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді водія-електрика відділення управління командира 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону 40 окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Від перших днів служби зарекомендував себе як мужній, дисциплінований та відповідальний воїн. Побратими відзначали його чесність, людяність і готовність допомогти у будь-яку хвилину.

2 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, біля населеного пункту Андріївка Ізюмського району, Сергій Іванович загинув унаслідок прямого влучання ворожого безпілотника.

Його життя є прикладом справжньої любові до родини, відданості друзям та служіння Україні. Він був і залишиться для всіх, хто його знав, люблячим сином,братом, чоловіком, турботливим батьком і дідусем, вірним другом та справжнім воїном

Мав дуже багато планів на життя,які нажаль не встиг здійснити.