Сергій Заєц народився у місті Кривий Ріг, у простій і люблячій родині. Його дитинство було пронизане теплом, сміхом і щирою турботою. Коли йому виповнилося п’ять років, у світ прийшла його сестричка Аня, і відтоді вони були нерозлучними. У 1989 році родина переїхала до села Дмитрівки на Кіровоградщині. Допитливий і кмітливий, Сергій добре навчався, захоплювався технікою, майстрував у дворі, лагодив велосипеди. Любив музику — грав на гітарі. Він мав багато друзів. Після школи Сергій вступив до профтехучилища, здобув фах водія-тракториста, відслужив у армії, де був дисциплінованим і сумлінним солдатом. Повернувшись, він працював у рідному колгоспі, а доля згодом привела його в село Стерче на Буковині. Саме там Сергій зустрів свою Наталочку. Вони створили родину, збудували дім, сповнений тепла й любові. Найбільшим скарбом став син Толік, якого Сергій любив понад усе.

Сергій Заєц загинув як герой. Як син, що боронив матір-Україну. Як брат, що захищав свою Аню й її дітей. Як чоловік і батько, що віддав життя за майбутнє сина. Як Людина — чесна, світла, справжня. Його ім’я залишиться в серцях назавжди. У спогадах, у дитячому сміхові, у звуках музики, яку він колись грав, і навіть у болючій тиші, яка тепер нагадує про нього.