Казміренко Сергій Миколайович, позивний «Кучерявий» старший сержант, головний сержант 1 роти 2 взводу,20 окремого стрілецького батальйону,115 бригади міста Черкаси.

Народився в сім’ї звичайних робітників 8 січня 1980 року у місті Черкаси.

Сергій завжди був чесним, справедливим ,добрим патріотом своєї країни.

У 1987 році розпочав навчатися у Черкаській спеціалізованій школі №20. Захоплювався грі на музичному інструменті.

Займався стрільбою також здобував нагороди у яхт-клубі на Ялах.

Був хорошою людиною ,міг згуртувати біля себе таких як він однодумців, завжди мав власну думку. Всі ці якості, він проніс через своє життя.

В 1996 році закінчив школу. Сергій , який народився у самій звичайній сім’ї , вступив до Черкаського вищого художного професійного училища №20. Здобувши фах газо-електрозварювальника.

З 1998 по1999 роки проходить службу у Збройних Силах Украіни (десантно-штурмові війська).

Після служби з 2000року по 2003 рік працює електрозварювальником на підприємстві «АЗОТ» міста Черкаси. Захоплювався активним відпочинком, любив рибалити.

З 2003 року по 2008 рік , працює за професією на підприємстві міста ТОВ « Богдан – Спец автотехніка».

В 2004 році Сергій познайомився з дівчиною Альоною, яка в цьому ж році стала його дружиною.

Сергій був найкращим батьком і вірним другом і сім’янином, надією і опорою для дружини. Був батьком трьох чудових дітей – Поліни, Кіріла та Ульяни.

Дівчатка були для Сергія завжди його квіточками, а син – гордістю.

Сергій виховував у дітей любов до Украіни, гордість того, що вони українці. У перший день повномаштабного вторгнення,

Сергій вступив до лав місцевого ТРО,а 3 березня 2022 року військовослужбовцем 20 окремого стрілецького батальйону, у складі ЗСУ.

Стояв на захисті міста Черкаси та Канева., а згодом визволяв Луганщину та Донеччину.

Його могли і не призвати для захисту Батьківщини, але так,як він служив у десантних військах, то завжди мені казав: « Хто як не я…», «Як я буду дивитися в очі своїм дітям, що не захистив їх ?»

Сергій обіцяв повернутися з перемогою , завжди казав:» Ти тільки вір у мене , кохана!»

Те, що він бачив при обороні Сіверодонецька, що з ним зробили росіяни, він казав мені:» Не дай Боже, щоб вони прийшли у наше місто і таке зробили з ним. Тому я й захищаю свою землю».

Та повернутися з війни , не судилося.

3 липня 2022 року Сергій зник у населеному пункті Білогорівка Луганської області. Майже півтора року перебував у статусі « Зниклий безвісти».

Після довгих пошуків і безліч експертиз дружина знайшла його похованим у місті Дніпрі на Кранопільському кладовищі , серед невідомих героїв , спочивав її Сергій.

2 грудня 2023 року, після ексгумації, тіло Сергія було перевезено до рідного міста Черкаси. 4 грудня 2023 року Герой був похований на Алеї Героїв у рідному місті. Захиснику було 42 роки.

Він був найкращою людиною в моєму житті. Він пішов на цю війну, щоб його діти жили у вільній країні , під мирним і блакитним небом і їм було не соромно за свого батька. Тому, що ми живемо на своїй Богом даній землі… І нікому її не віддамо … Вірю в нашу перемогу, щоб його смерть не була марна.

У Сергія залишились дружина та троє дітей.