Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України № 556/2026 від 27 червня 2026 року (посмертно).

«Поклав» два десятки окупантів за раз

Історія боротьби України за свою незалежність карбується іменами воїнів, які у найкритичніші моменти виявили найвищий ступінь самопожертви, професіоналізму та відданості Батьківщині.

Одним із таких новітніх Героїв став військовослужбовець Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України лейтенант Сергій Матвієвський. Його бойовий шлях – це приклад безкомпромісного служіння Україні, високої військової майстерності та вірності бойовому братерству, яку він довів ціною власного життя.

Сергій Матвієвський народився 19 травня 1996 року в селі Містки Сватівського району Луганської області, а пізніше проживав у місті Рубіжному. Отримавши цивільну спеціальність у Рубіжанському індустріально-педагогічному фаховому коледжі, він свідомо обрав шлях захисту Закону. 2016 року майбутній Герой України став бійцем батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1». У поліції Сергій доріс до сержантського звання.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року Сергій Матвієвський прийняв рішення стати до лав Національної гвардії України. Для служби він обрав 4 бригаду оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука НГУ, брав участь у важких боях на сході країни, тричі був поранений. Після відновлення восени 2023 року Сергій пройшов суворий відбір до 1 загону спеціального призначення Центру спеціального призначення «Омега» НГУ. Спочатку чоловік воював сержантом, а згодом йому було присвоєно первинне офіцерське звання «молодший лейтенант».

З квітня 2024 року «Матвій» (такий позивний мав Сергій Анатолійович) виконував завдання на найскладніших ділянках фронту, зокрема в районах Сіверська, Авдіївки, Торецька та Стельмахівки. Він брав участь у штурмах, зачистках населених пунктів, коригуванні вогню та евакуації поранених.

У серпні 2024 року біля села Стельмахівки Луганської області Сергій Матвієвський у складі розрахунку автоматичного гранатомета проявив високу вогневу ефективність. 25 серпня близько 5.00 під час спроби противника захопити позицію «Калина» він влучним вогнем із гранатомета знешкодив групу з 5 окупантів. Того ж дня при спробі ворога прорвати оборону за підтримки двох БТР офіцер Матвієвський влучним пострілом уразив один бронетранспортер та ліквідував вогнем зі стрілецької зброї ворожу піхоту, зупинивши просування російської техніки.

У період з листопада 2024 по січень 2025 року у складі групи вогневої підтримки в ОТУ «Старобільськ» у складі ОСУВ «Хортиця» «Матвій» регулярно брав участь у відновленні втрачених позицій. 22 листопада 2024 року поблизу міста Лозового Харківської області під час штурму ворожою групою позиції «Кредо», зупинивши наступальні дії противника. Того ж дня на позиції ворога «Кощей» він особисто зробив чотири влучних постріли, знищивши ворожий бліндаж, БМП та 10 окупантів.

З лютого по квітень 2025 року на Покровському напрямку в районі села Удачного у складі розрахунку 120-мм міномета Сергій Матвієвський брав участь у відбитті понад 10 штурмів і знищенні більше 20 одиниць техніки противника. 9 квітня 2025 року завдяки даним аеророзвідки він завдав мінометного удару по виявленому складу боєприпасів ворога, спричинивши потужну детонацію БК та знищення сусіднього бліндажа разом з особовим складом противника.

У період з травня по серпень 2025 року у складі тактичної групи «Десна» в районі села Коптєвого «Матвій» неодноразово придушував штурмові дії ворога вогнем . З 6 по 12 червня його розрахунок відбив понад 20 спроб штурму.

З кінця жовтня 2025 року у складі тактичної групи «Оскіл» молодший лейтенант Матвієвський брав участь у боях за Покровськ. 2 листопада під час зачистки ділянки оборони він особисто ліквідував двох окупантів на спостережному пункті. 5 листопада 2025 року під час ударно-штурмових дій «Матвій» із побратимами здійснив штурм бліндажа, де укрилися 5 окупантів. Увірвавшись до укриття першим, офіцер Матвієвський особисто знищив 3 рашистів.

Того ж дня під час ворожого мінометного обстрілу один із бійців групи «Матвія» дістав важке уламкове поранення ноги й утратив спроможність пересуватися. Попри щільний вогонь противника, молодший лейтенант Матвієвський кинувся до пораненого та почав витягати його в безпечне місце. Під час евакуації противник здійснив прицільний постріл у бік спецпризначенців. Молодший лейтенант Матвієвський закрив пораненого побратима власним тілом, прийнявши основний удар на себе. Від отриманих поранень офіцер загинув на місці, ціною власного життя врятувавши товариша по зброї.

Сергія Матвієвського поховали з військовими почестями в місті Києві на Лісовому кладовищі. Посметрно йому було присвоєно військове звання «лейтенант». У полеглого захисника залишилися батьки, брат та дружина.

– Сергій з дитинства був добрий, скромний, любив малювати, – згадує старший брат Сергія лейтенант Віктор Матвієвський. До великої війни Віктор також служив у батальйоні поліції особливого призначення «Луганськ-1», а з 2024 року воює у складі 1 загону спеціального призначення ЦСП «Омега». – Ми хоч і служили з Сергієм в одному загоні, але бачилися рідко, кожен у складі своїх підрозділів виконував різні завдання.

Насправді Сергій мав величезний бойовий досвід, пройшов складний фронтовий шлях. Але він ніколи не хизувався своїми реальними подвигами на передовій. Пам’ятаю, лише раз поділився зі мною одним епізодом. Якось Сергій з товаришем зайшов на позицію, вони були кулеметним розрахунком. Аж тут росіяни пішли на штурм. «Так ми десь двадцять «орків» тоді і поклали, за раз», – не без гордості згадав тоді Сергій. Моєму захвату не було меж! Мій брат був справжнім героєм. Без гордощів, без пафосу просто виконував щоденну смертельно небезпечну бойову роботу. Сергія вже не повернеш. Але для нашої родини втіха у тому, що тепер, коли Сергія нагородили Золотою Зіркою, він став Героєм для всієї країни, за яку віддав життя, – зазначає лейтенант Віктор Матвієвський.