Сергій зростав у звичайній родині, де його з ранніх років виховували у любові до праці та відповідальності. Навчався у школі №88, а згодом вступив до ліцею «Захисник», де отримав військово-фізичну підготовку. Це стало першим кроком до його майбутнього покликання — служби у Збройних Силах України.

Після школи здобув інженерну освіту в Запорізькому національному технічному університеті, спеціалізуючись на технологіях виробництва авіаційних двигунів. Паралельно закінчив кафедру військової підготовки, отримавши офіцерське звання.

Декілька років працював на заводі «Мотор Січ», де проявив себе як талановитий інженер. Але серце тягнуло до військової служби — і у 2016 році він вступив до лав ЗСУ.

Сергій як командир гаубичної самохідної артилерійської батареї показував гідний приклад мужності та самопожертви побратимам, мав непохитну віру у перемогу. Завжди - на передовій, завжди - у найскладніших бойових операціях.

Приймав участь у бойових діях: АТО 2016-2017, ООС 2020-2021, від самого початку повномасштабного російського вторгнення, став на захист Батьківщини.

Перебуваючи у зонах бойових дій, він ніколи не скаржився на те, що йому важко, а навпаки намагався з вірою у найкраще підтримував рідних, побратимів та друзів.

Сергій нагороджений:

Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня

Нарудний знак «За заслуги перед містом Кривий Ріг»

Нагрудний знак «55 окрема артилерійська бригада»

Побратими Сергія відзначають його, як дуже сміливого і сильного. Він завжди віддавав себе повністю службі і ніколи не боявся йти в бій. Він був одним з тих людей, яким завжди можна було довірити своє життя. Його оптимізм, щира та світла посмішка, здатність сказати важливі слова підтримки у найскрутніших моментах бойових дій викликав глибоку повагу солдат. Кожен, хто служив під командуванням Сергія, безмежно вдячний йому за науку вірити у краще у житті, зробити все заради звільнення України.

Він був нескореним і сильним духом, щирою, відвертою прямолінійною людиною, під його контролем всі хлопці відчували турботу командира, були в ресурсі від його позитиву, гумору і харизми.

Хто його знав, говорять, що такі люди, як Сергій - зустрічаються вкрай рідко. Сергій був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Його побратими говорили «Він найкращий друг для нас для всіх». Сергій ніколи нічого не шкодував для своїх хлопців. Вірний військовій присязі та українському народу, знищив не одного ворога.

Відважний та рішучий воїн, люблячий та уважний син, надійний друг і товариш, відповідальний командир, відважний Герой з великої літери. 8 листопада 2022 року загинув у бойових діях на Херсонському напрямку, поблизу населеного пункту Дудчани Бериславського району у складі 39 гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону 60 окремої механізованої Інгулецької бригади. Йому тепер назавжди 30.