Біографія

Кутовий Вадим Юрійович 07.04.1993 – 09.03.2023, позивний «Вуді». Старший солдат. Заступник командира бойової машини оператор-навідник. Вадим народився 7 квітня 1993 року в с. Тетерівка Черкаської області. Батьки покинули його у віці двох років, виховувала Вадима бабця Віра Арсенівна Кутова.

Та сімʼя у Вадима була немалою, разом з ним жив рідний брат Володимир, а також дядько Сергій і тітка Світлана. Вадим ще мав двох рідних братів Володимира і Віталія. В селі завжди багато роботи, тож дитинство було нелегким.

Вадим змалечку був працьовитим і відповідальним, а також дуже добрим, любив тварин.

Після 9-го класу пішов навчатися в Жашківський аграрно-технічний професійний ліцей на електрогазозварника та водія транспортних засобів, який закінчив у 2010 р.

На військову службу призваний 12 травня 2012 року у МВС Національної гвардії України у Львівській області.

Був відважним, завжди підтримував своїх побратимів. 29 грудня 2012 року нагороджений нагрудним знаком II ступеня «За зразкову службу». 29 грудня 2012 року .

30 листопада у вечорі Вадим приїхав на майдан Незалежності у м.Київ. Саме тоді його можна було зустріти серед активістів та студентів.Найбільш закарбувався у пам'яті день 20 лютого, коли силовики почали застосовувати вогнепальну зброю. Це і стало поштовхом стати на захист Батькивщини.

З початком Антитерористичної операції у 2014 році захищав Україну. Служив у радіолокаційних військах ЗСУ з 3 квітня 2014 р. до 3 березня 2016 р. Боронив нашу землю від ворога в найгарячіших точках бойових дій на сході України (Піски, Щастя, Лисичанськ,Марʼїнка, Світлодарська дуга, Бахмут), наближаючи перемогу.

З березня 2016 р. перевівся служити в батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна». Брав участь у боях під Марʼїнкою Донецької області на посаді оператора ПТВ.

Під час штурму однієї з позицій отримав важке поранення у вигляді мінно-вибухової травми з опіками та контузією.

9 січня 2016 р. нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».

На Херсонському полігоні Вадим познайомився зі своєю майбутньою дружиною, бойовим медиком Оленою Вікторівною Кутовою.

26 листопада 2016 р. Вадим і Олена повінчалися у Свято-Смоленському храмі та взяли шлюб у м. Лозовій Харківської обл. На весіллі були присутні тільки побратими з батальйону «Донбас».

Змолоду Вадим завжди стояв на боці правди і справедливості. Мав дуже запальний характер, вогонь. Нічого ніколи не боявся, завжди йшов уперед.

Мав якості справжнього Героя. Майже все своє життя присвятив армії.

У 2017 р. він брав активну участь у боях на Луганщині. Одного разу ситуація ускладнилася раптовим обстрілом з танків по позиції Світлодарської дуги, майже всі поховалися. Вадим же з побратимом вели бій удвох, щоб не здати позицію.

Згодом його нагородили нагрудним знаком «За зразкову службу» 25.01.2017р.

4 серпня 2017 р. у Вадима народилася донечка Анастасія.

Чоловік став найкращим у світі батьком, таких не буває. Доньку від народження обожнював, весь світ для неї дарував. Усюди вони вдвох: граються, гуляють, сплять…

З народженням доньки Вадим звільнився зі служби, працював муляром на будові. Власноруч збудував дім у с. Вовчинець у передмісті Івано-Франківська. На спогад про безстрашного воїна перейменовано вулицю ім.Вадима Кутового .

З початком повномасштабної війни у 2022 р. вступив до лав ТРО м. Івано-Франківська. На початку 2023 р. добровільно приєднався до лав ЗСУ, служив у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону.

Протягом березня 2023 р. виконував бойові завдання під Бахмутом у с. Білогорівка, був командиром підрозділу з 10 осіб. 9 березня близько 17 години Вадим востаннє вийшов на позицію. Виконуючи бойове завдання с.Берестове -Білогорівка вийшов групою на підтримку хлопцям,які були вже під обстрілом.

Зайшовши на позицію ,попали під обстріл 3 мінометів корегував Орлан. Міна потрапила в окоп, де на той момент перебували хлопці. Вадим отримав смертельне осколкове поранення прямо в серце. Перед смертю встиг закрити собою побратима Валентина Нестерова. Назавжди в строю! Вадим Кутовий посмертно нагороджений медаллю «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» III ступеня. В с.Вовчинець Івано-Франківської громади перейменовано вулицю в честь Вадима Кутрвого

Похований Вадим Юрійович Кутовий (позивний «Вуді») на Алеї Слави с. Чукалівка біля м. Івано-Франківська.

Ворота раю чекають на Тебе

Там твій командир вже сидить за столом!

Закінчився бій, дух здійнявся у небо –

Накрив тебе ангел ніжно крилом.

В твоїх очах полум'я завжди палало,

Ти в битвах сміливо йшов до кінця.

Бажання помститись лють дарувало,

На цей раз, нажаль– ціною життя.

І хоч Твій земний шлях раптово скінчився,

В серцях багатьох ти назавжди живий.

Віднині, ти - сокіл, що навіки звільнився,

Закінчивши з гідністю шлях бойовий!"

Поки ми памʼятаємо про подвиг Вадима «Вуді», доти він живе серед нас. Ніхто не забутий, ніщо не забуто…

У Вадима залишилися дружина Олена, доньки Ольга, Олександра та Анастасія.

Герої не вмирають..