Володимир народився у простій селянській родині, де вже було три хлопчики, він четвертий - наймолодший, найдорожчий.

У 10 років залишився без батька. Брати створили свої сім'ї, розійшлись, а він залишився з мамою, яку сам доглядав вже у її хворобі до самої смерті.

У 2017 році зустрів свою дружину Лесю.

Одружилися, щастю не було меж коли народилася донечка Софійка, як дві краплі води схожа на свого татка!

Радів, любив, працював, мріяв, будував плани на майбутнє. Власними руками облаштував сімейне гніздечко, справили новосілля... Тільки б жити і тішити своїх дівчат! Не судилося... Ненаситна війна увірвалася в дім кожного українця.

На другий день війни отримав повістку. Не ховався. Попрощався з рідними і пішов виконувати свій останній обов'язок: захищати свою дружину і маленьку донечку від ненаситного російського звіра.

Боронив рідну землю, мужньо протистояв рашиській навалі. Жодного разу не пожалівся, не сказав, що страшно адже він - чоловік, воїн, а тепер уже - Герой

31березня 2022 року близько 9 години вечора в районі села Богородичне Донецької області Володимир загинув....

Назавжди у наших серцях, у нашій пам'яті. Його любитимуть дружина і донечка, ним пишатиметься Україна, бо тепер він навіки живий, він став ангелом, небесним охоронцем, а це квиток у безсмерття...

За мужність у захисті України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня та удостоєний звання "Почесний громадянин м.Тернополя"