Анатолій
Греков

Греков Анатолій Олексійович народився 18 жовтня 2001 року в місті Молодогвардійськ (Отаманівка) Луганської області. З 2007 по 2014 роки навчався у молодогвардійській загальноосвітній школі 7. Та у міській музичній школі. Грав у духовному оркестрі. Займався боксом. Захоплювався зброєю, мріяв стати військовим.

З початком російсько-української війни у 2014 році , разом із сім'єю переїхав на Франківщину. Спочатку у с. Новоселиця Вигодської громади . Навчався у вигодській загальноосвітній школі. З'явились нові друзі, котрі познайомили Анатолія з справжнім патріотом Тарасом Павлишиним. Він запропонував Толіку доєднатися до товариства з пошуку жертв війни " Пам'ять". Анатолію подобалось брати участь у реконструкції боїв УПА та Січових стрільців. Але життя переселенців не просте. І у 2016 році Толік з сім'єю переїхав у с. Кальна Витвицької громади. Навчався у місцевій школі, закінчив 9-й клас і поступив у Дрогобицький фаховий коледж нафти та газу за спеціальністю "Буріння свердловин". Але мрія стати військовим не полишала Толіка і коли йому виповнилося 18 років, уклав контракт з 80-ю Окремою Галицькою Десантно -штурмовою бригадою. Проходив службу у 3-й роті на посаді гранатометник.

Восени 2020 у складі 80-ї бригади брав участь у операції Об'єднаних сил (ООС). В районі міста Щастя на Луганщині.Після ротації в липні 2021 року брав участь у багатонаціональних навчаннях Литовсько-Польсько-Української бригади імені гетьмана Костянтина Острозького "Три мечі ". 6 грудня 2021 року був учасником військового параду на честь 30-ї річниці Збройних сил України. З січня 2022 проходив навчання на інструктора БаРС ( бойової армійської системи) у м. Житомир на базі 199-го навчального центру.

З початком повномасштабного вторгнення РФ, приймав участь у боях за Гостомельськими аеропорт та м. Ірпінь. З квітня звільняв Миколаївщину. У зв'язку зі складним становищем 80-ту Десантно -штурмову бригаду перекидають у самісіньке пекло, на Донеччину. Там Анатолій знищує ворога під Лиманом. Та бере участь у запеклих боях на переправі у с. Білогорівка, яка стала легендою там було знищено та ліквідовано більше 100-та одиниць техніки та понад 1000-у окупантів.

Однак 21 травня 2022 року стало для Анатолія останнім , 20-ти річний десантник загинув біля с. Пилипчатине під Бахмутом, внаслідок артилерійського обстрілу ворога. Ворожі війська рвались від м. Пропасна до м. Бахмут.

Нагороджений орденом "За мужність" 3-го ступеня (посмертно). Також нагороджений медалями "За заслуги перед Прикарпаттям " та "Лицар бойового чину". В грудні 2022 року рішенням ради Витвицької громади надано звання "Почесний громадянин громади".

Був похований у с. Кальна Витвицької громади.

22 січня 2026 року знайшов свій спочинок -перепоховано з усіма військовими почестями на Личаківському кладовищі у м. Львів. На полі почесних поховань 87 (Пагорб Слави) вулиця Пасічна.

Воїн живе доти, доки його пам'ятають!