Чапай
9 лист. 2024 р.
Про Героя
- Дата народження15 листопада 1972 р.
- Дата мобілізації26 лютого 2022 р.
- Дата загибелі9 листопада 2024 р.
- Вік ГерояНазавжди 51 р.
- Місце служби63 ОМБр
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Андрій Миколайович народився 15 листопада 1972 року в селі Поруденко. Після закінчення Калинівської школи здобув фах столяра у Художньому професійно-технічному училищі
Nº14 (Івано-Франкове). Потім проходив службу в армії, служив у Харкові, а згодом - на Львівщині.
З початком повномасштабного вторгнення, у свої 49 років, без вагань пішов до військкомату і вже 27 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. За майже три роки війни Андрій лише чотири рази приїжджав додому у відпустку, кожного разу на кілька днів. Він завжди памʼятав про побратимів, наголошуючи, що в ці важкі часи потрібен саме там, поруч із ними. І зараз він повертається додому... але, на жаль, уже на щиті, як справжній Герой.
Андрій був людиною багатьох талантів. Він чудово малював, мав хист до гри на будь-якому музичному інструменті, любив цюсправу. Брався за будь-яку роботу: робив ремонти, ставив каміни, ніколи не боявся труднощів. Життєрадісний і веселий, він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.
Він безмежно поважав і захоплювався своїми побратимами, завжди наголошував, що пам'ять про полеглих - священна. Кожного разу, приїжджаючи додому, не пропускав дня, щоб не відвідати кладовище, де спочивали його друзі. Андрій мріяв про день перемоги, коли всі повернуться додому, і планував, як буде гратися з внуками.
Він залишив по собі дружину Наталю, синів Романа з невісткою Іриною і Юрія з невісткою Іриною, донечку Софію, онучку Єлизавету та ще одну онучку Софійку, яку він дуже чекав.