Андрій
Шаварський

ШАВАРСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Старший сержант-головний сержант в.о. командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти14 окремого стрілецького батальйону «Полісся».

Призваний на військову службу 18 липня 2022 року.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області 11 травня 2023 року.

Народився 01 березня 1976 року у м. Костополі, Рівненської області.

З дитинства був надзвичайно розумним, допитливим, кмітливим та веселим хлопцем, любив пожартувати, про таких кажуть «Душа компанії». Мав надзвичайно гостре відчуття справедливості, через яке у подальшому житті йому було дещо складно.

Навчався у Костопільських ЗОШ № 2 та № 6. У школі навчався дуже добре, цікавився історією, зокрема історією футболу.

Дуже любив читати. Перечитав всю домашню бібліотеку, а вона була солідною.

Рідні його називали : «Ходячою енциклопедією» і це було справедливо, адже, Андрій мав відповіді майже на всі запитання.

В дитинстві та в юнацькі роки активно займався футболом у Костопільській ДЮСШ, але після отриманої травми перейшов до кагорти активних вболівальників.

Був спокійним та врівноваженим, особливих прикрощів батькам ніколи не завдавав.

Свою першу фахову освіту електрослюсаря будівельного, здобув у Костопільському СПТУ № 14. Далі, служба у Національній гвардії України у м. Миколаєві. Після служби , повернувся додому молодшим сержантом. Потім знову пішов вчитися. Вступив у Рівненський сільськогосподарський технікум, який успішно закінчив та здобув освіту юриста.

Нажаль, за основною освітою йому попрацювати не довелося тому вирушив на роботу до Польщі. Після декількох років роботи за кордоном повернувся до України. Певний час працював у територіальному центрі соціального обслуговування. Потім, знову вирушив на роботу за кордон.

Андрій був турботливим сином та братом, нереальним дядьком для своїх племінників Тараса та Марини, адже створити власну сім'ю в нього не склалося. Тому всю свою любов та турботу він дарував мамі Галині Василівні та тату Михайлу Йосиповичу, адже тато після тяжкої хвороби потребував значної уваги та піклування. Але, у 2016 році тата не стало і більшої уваги та турботи стала потребувати мама. Тому, він залишився працювати в Україні.

Попри роботу, у нього було улюблене заняття – риболовля.

Родина Шаварських надзвичайно полюбляла займатися риболовлею починаючи із діда Йосипа Семеновича та батька Михайла Йосиповича. Андрій також був пристрасним рибалкою, саме рибалкою, а не браконьєром, адже ловив рибу виключно вудкою і практично ніколи не повертався додому без здобичі, якесь було у нього таке везіння.

Разом із однодумцями займався зарибленням річки Замчисько. Адже потрібно було відновлювати популяцію риби.

І все було б чудово, але…

У наші двері постукала війна… І Андрій не роздумуючи взяв документи та пішов до військкомату. Хоча, за станом здоров'я, він міг не йти на фронт і мама хворіла та потребувала сторонньої допомоги. Але він сказав: «А хто піде воювати? Хлопці двадцятилітні, які у війну грали у комп'ютері?»

Та йому сказали чекати. І він чекав.

А 18 липня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації у військову частину та був призначений командиром відділення 3 кулеметного взводу. За час військової служби двічі був підвищений у званні. Захищав кордони України на Сумщині, а згодом, у грудні 2022 року у складі 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» був направлений для виконання бойових завдань на Донеччину.

У січні 2023 року у званні старшого сержанта, Андрій був призначений в.о.командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Спочатку підрозділ воював у напрямку н.п. Новоселівка, Нью-Йорк, Майорськ. Потім був передислокований у Бахмутському напрямку (н.п. Оріхово-Василівка).

У березні 2023 року Андрій був вдома у короткостроковій відпустці. Додому він прийшов дуже пригнічений, майже ні з ким не хотів спілкуватися. Відволікався від того страхіття, що бачив та пережив на фронті, риболовлею. Вудки до рук і на річку, або відсипався. Ось так пройшов його відпочинок.

З відпустки був відкликаний у зв'язку із загостренням ситуації на фронті, зокрема, на Бахмутському напрямку.

Під час проходження військової служби, успішно виконував бойові завдання по охороні територіальної цілісності України. Був хорошим командиром, піклувався про кожного бійця свого взводу, оберігав їх та захищав. Але, нажаль, не вберігся сам…Останній раз виходив на зв'язок 10 травня 2023 року і саме в цей день, написав своїй дівчині останні три короткі слова: «Йдемо на штурм..»

Загинув, Шаварський Андрій Михайлович, старший сержант-головний сержант 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся», під час виконання бойового завдання, в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області 11 травня 2023 року. Ця дата, стала самою чорною та трагічною у нашому житті назавжди.

Побратими, які приїхали провести його в останню земну дорогу, високо оцінили людські та професійні якості Андрія та відзначили, що він був дуже хорошим командиром та побратимом, саме побратимом, бо був їм, як брат.

І величезна корзина квітів із прощальним написом: «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…(Іоана 15:13)» засвідчила їхні слова...

Йому назавжди залишилося 47…

За проявлену мужність був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) ,також, нагороджений медалями "За оборону рідної держави" та "За оборону рідної держави.Бахмут"