Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно заособисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України №558/2026 від 27 червня 2026 року (посмертно).

Від звичайного хлопця з багатодітної родини — до професійного спецпризначенця, чиє ім’я назавжди вписане в історію української боротьби за незалежність. Такий шлях пройшов старший лейтенант Арсен Юрченко, віддавши службі в НГУ понад десять років свого життя. Побратими з «Омеги» знали його під позивним «Кеп», цінували за гумор, безліч ідей та невичерпну енергію. А головне — Арсен був воїном, який ніколи не припиняв підвищувати свою результативність у знищенні ворога.

Він народився 4 вересня 1993 року на Харківщині, у мальовничому Нововодолазькому районі. Зростав у великій родині, де був одним із восьми дітей. Навчався в середній школі та Краснокутському професійному аграрному ліцеї.

Свій військовий шлях Арсен розпочав у 2015 році на строковій службі в 1-й бригаді оперативного призначення НГУ (нині — 1 Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій»). У 2016 році він підписав контракт і став кулеметником. Згодом був призначений на посаду інструктора з тактичної та бойової підготовки.

Арсен успішно поєднував службу з цивільною освітою. У 2021 році закінчив Київський університет культури та здобув освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра. У 2023 році вступив до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, вчився заочно за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Здобуття вищої освіти мав завершити у 2026 році, проте здійснити цю мрію не встиг.

Бойовий досвід «Кеп» отримав іще під час АТО/ООС на сході України, тож до початку повномасштабного вторгнення вже був професіоналом, на якого могли рівнятися інші. Однак офіцер мав непереборне бажання вдосконалюватися, тому в грудні 2022 року перевівся до 1 Окремого загону спеціального призначення «Омега» НГУ, прагнучи бути серед найкращих. Саме в цьому колективі «Кеп» став надійною опорою для побратимів як фахівець з інженерної справи у підрозділі розвідувальних та ударних безпілотних комплексів.

Уже в 2023 році він нищив окупантів на Авдіївському напрямку. У розрахунку ударних FPV-дронів Арсен відповідав за весь цикл підготовки та модифікації боєприпасів для безпілотників. Водночас він досконало вивчав усі аспекти роботи з БпЛА і періодично виконував бойові завдання як зовнішній пілот.

Оператор БпЛА Станіслав на позивний «MAD» тривалий час працював в одній бойовій групі з Юрченком:

— Арсен був найкращим фахівцем із боєприпасів для FPV в усьому загоні, — розповідає Станіслав. — У 2023 році, коли ми працювали під Авдіївкою, застосування ударних дронів ще тільки починало розвиватися. Цікаво, що першою одиницею техніки, яку наш розрахунок уразив, був рідкісний російський БТР-90. Ми раділи, як діти. Згодом ліквідація ворожих цілей стала рутиною. Але Арсен завжди кайфував від успішних результатів, коли боєприпаси, які він модифікував, готував, споряджав і встановлював, завдавали ворогу максимальних втрат.

«Кеп» не лише працював із вибухівкою, а й сам пілотував «Mavic», знищуючи загарбників точними скидами, та керував дроном-ретранслятором, який забезпечував стабільність сигналу на великих відстанях. Ефективність роботи його розрахунку постійно зростала. На бойових виходах Арсен діяв виважено й завжди міг підтримати побратимів цінною порадою.

Після Авдіївки були Торецький та Ізюмський напрямки, Стельмахівка на Луганщині й, зрештою, Покровськ. Розрахунок працював із різними типами БпЛА — літаковими та мультироторними, успішно дістаючи ворога на відстані до 50 кілометрів.

Під час пілотування ударних дронів старший лейтенант Юрченко уміло виявляв та знищував диверсійно-розвідувальні групи, склади з боєприпасами та укриття окупантів. Серед його особистих здобутків — ліквідація щонайменше п’яти мінометних розрахунків противника, російської станції радіоелектронної боротьби, ураження вантажівки з живою силою тощо. Також на його рахунку десятки влучань у рухомі цілі, зокрема бронемашини та мотоцикли, на яких загарбники намагалися здійснити швидкісний прорив.

Лише один приклад: у липні 2025 року, працюючи на Покровському напрямку в умовах шаленої радіоелектронної протидії, гвардієць спалив ворожу БМП та автівку евакуаційної групи противника, повністю зірвавши плани ворога.

При цьому Арсен залишався висококласним спецпризначенцем, завжди готовим до ближнього бою. Так, 10 травня 2025 року старший лейтенант Юрченко у складі штурмової групи «омегівців» атакував укріплення, яке окупанти використовували як склад боєприпасів та опорний пункт для своїх резервів. Діяти довелося за повної відсутності зв’язку з командно-спостережним пунктом. «Кеп» успішно провів групу через мінно-вибухові загородження, а потім вогнем зі штурмової гвинтівки знищив кулеметний розрахунок із трьох загарбників.

Уже всередині складу ручними гранатами офіцер знешкодив ще трьох військовослужбовців РФ, повністю зачистивши нижній поверх. Після цього Арсен встановив вибуховий пристрій і підірвав боєкомплект противника. Ворожу позицію було знищено разом із живою силою та двома заздалегідь облаштованими мінометними точками. Операцію виконали без жодних втрат серед українських захисників, що дозволило Силам оборони закріпитися на нових рубежах і зірвати контратаку ворога.

З липня і до глибокої осені 2025 року старший лейтенант Юрченко інтенсивно нищив ворога у складі розрахунку ударних FPV на Покровському напрямку — в районах населених пунктів Родинське, Білицьке, Добропілля та Покровськ. Найважчі обстріли, наймасовіші штурми — пекло, в яке окупанти кидали величезну кількість техніки та живої сили, тривало саме тут.

За професіоналізм та відвагу гвардійця неодноразово відзначали державними нагородами. Зокрема, його однострій прикрашали орден «За мужність» III ступеня та медаль «За військову службу Україні».

Воїн неодноразово зазнавав бойових травм, поранень і контузій, однак щоразу повертався на передову, залишаючись вірним військовому обов’язку і своїм побратимам.

«Клубок нестримної енергії», — так інші «омегівці» згадують Арсена. Після виснажливих багатоденних бойових виходів він міг поспати всього кілька годин — і вже брався за ремонт автівки, облаштування тимчасового житла для групи чи майстрування корисних для роботи деталей. Від модифікації боєприпасів до прокладання труб опалення в хаті — будь-яка робота була для нього не просто обов’язком, а задоволенням.

Командир і близький друг «Кепа» Ярослав на позивний «Мамай» згадує, що Арсен мав фірмовий вираз: «Толково!» Він завжди так казав, коли їм із побратимами щось вдавалося.

— Арсен був всебічно розвиненою людиною, але ніколи не зупинявся на досягнутому. Постійно проходив різноманітні курси для підвищення кваліфікації. Наприклад, опанував курс гуманітарного розмінування за кордоном. На фронті сам виявляв бажання розміновувати логістичні маршрути. Якщо у роботі його екіпажу БпЛА виникала пауза, Арсен за власною ініціативою деактивував ворожі «дрони-ждуни» на оптоволокні. Він дуже вболівав за те, щоб наші машини та техніка суміжників могли вільно пересуватися фронтовими дорогами. Постійно шукав інших бойових інженерів, щоб обмінюватися практичним досвідом, — згадує «Мамай».

Поза службою Арсен був людиною з різнобічними захопленнями та великими мріями. Особливе місце в його житті займали автомобілі — він щиро захоплювався технікою. Не менше цікавився історією та міфологією Стародавнього Єгипту. Це навіть знайшло відображення у татуюваннях на його тілі. Однією з його заповітних мрій було побачити єгипетські піраміди на власні очі.

Разом з тим, найбільшою цінністю для Арсена була родина. Увесь свій вільний час він присвячував синові, для якого був найкращим другом. Мріяв і про народження доньки.

— Щирий, добрий, відданий, працьовитий і цілеспрямований. Якщо ставив перед собою мету, то неодмінно досягав її. Саме таким — сильним, світлим, турботливим, сповненим любові до життя, родини й України — Арсен назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав, — говорить дружина героя.

Останній бій Арсен Юрченко прийняв 29 листопада 2025 року. Його екіпаж діяв у районі Добропілля. Перебуваючи біля однієї з будівель, Арсен почув специфічний звук — на розрахунок із шаленою швидкістю летів ворожий ударний безпілотник «Молнія». Секунда на рішення. Офіцер підняв штурмову гвинтівку і відкрив вогонь по БПЛА, намагаючись збити його на підльоті й відвести удар від побратимів. На жаль, внаслідок детонації дрона Арсен дістав поранення, несумісні з життям... Проте інші бійці встигли сховатися в укритті, не зазнали ушкоджень і змогли продовжити виконання бойового завдання.

Арсена Юрченка ховали в Києві на Берковецькому кладовищі. У своїй прощальній промові його командир на псевдо «Мамай» сказав:

— «Кеп». Ти був людиною, яка вміла жити по-справжньому: щиро дружити, сміятися, підтримувати, знаходити світло навіть у найтемніші часи. Кажуть, що людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. І я знаю, що ти залишишся з нами — у наших історіях, спогадах, жартах. Ти назавжди став частиною наших сердець.

Указом Президента України від 26 липня 2024 року № 482 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» IІІ ступеня.

Указом Президента України від 02 грудня 2024 року № 797 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений медалью "За військову службу Україні".

27 червня 2026 року відважному офіцерові «Омеги» Указом Президента України посмертно присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».