Про Героя
- Дата народження8 липня 1997 р.
- Дата мобілізації10 липня 2022 р.
- Дата загибелі3 червня 2024 р.
- Вік ГерояНазавжди 26 р.
- Місце служби54 ОМБР
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Антоненко Артем народився 8 липня 1997 року, виріс в місті Лисичанськ Луганської області.
Був дуже доброю, активною, цілеспрямованою дитиною.
Займався східними єдиноборствами та футболом, був лідером по натурі, люди тягнулися до нього, до його світла.
Він завжди цікавився підприємництвом, був трудоголіком. Ще з 15 років вів бізнес, онлайн-магазин.
Артем дуже особисто переживав революцію Гідності. Будучи підлітком, слідкував за новинами, мав своє неупереджене ставлення до подій.
В березні 2014 приїхавши в Київ з родиною і пройшовши Майданом, який досі був у киптяві, був вражений стійкістю суспільства, волею до свободи вибору.
Він завжди був патріотом, але ці події закарбували в ньому розуміння, що за правду і краще майбутнє треба боротись.
Невдовзі батько пішов служити в АТО, що Артем дуже поважав.
В 2015 році вступив в Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «ХАІ». Також 2016-2018 роках проходив воєнну кафедру в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Паралельно був активним членом Ультрасу ФК «Шахтар», брав участь в турах підтримки команди кілька сезонів поспіль. Цікавився піротехнікою, тому і обрав такий позивний.
Повномасштабне вторгнення зустрів у відпустці, коли приїхав до батьків у рідне місто. В перші дні намагався виїхати в Харків, щоб долучитись до територіальної оборони, але після прильоту в будинок, вирішив евакуювати батьків на захід України.
Артем добровільно вступив до лав ЗСУ 10.07.2022 року, не сказавши батькам, щоб не хвилювались.
«Я не можу інакше, я не можу не піти» - казав він сестрі.
Самовіддано, вмотивовано служив 54 ОМБр старшим лейтенантом на посаді заступника командира роти. Під час відпусток вчився на пілота Mavic, їздив на полігони, тренувався, віддавався службі на всі 100%.
03.06.2024 року під час виконання бойового завдання в с.Спірне Бахмутського району разом з пабратимами отримав поранення несумісне з життям.
Він жив яскраво, віддано і з гідностю - як чисте полумʼя ,спалах, що палає невтомно.
У Артема залишились батьки та рідна сестра.