Богдан Гріздик народився 10 лютого 1999 року в селі Багна на Вижниччині. Дитинство його не було легким, однак саме життєві випробування змалку формували в ньому характер, витривалість і внутрішню силу, які згодом стали невід'ємною частиною його особистості. Особливо близькою людиною для Богдана був батько. Хлопчик любив проводити з ним час, цікавився його роботою, намагався бути поруч за будь-якої нагоди.
Проте 26 січня 2023 року його призвали на військову службу. Богданові пропонували виїхати за кордон, однак він відмовився. Він вважав, що не може залишити Україну, коли тут його родина і діти. Свій вибір він сприймав не як подвиг, а як громадянський обов'язок. Богдан уже мав військовий досвід, тому розумів, що на нього чекає, але страх не змінив його рішення. Його направили до 92-ї бригади, де вже служив побратим, із яким вони разом проходили строкову службу. Практично одразу Богдан опинився на «нулі», а приблизно через місяць його перевели на Бахмутський напрямок, де точилися одні з найважчих боїв.
31 березня 2023 року Богдан вирушив на бойове завдання. Ніхто тоді не знав, що цей день стане останньою сторінкою його земного життя. Після того, як він пішов на завдання, зв'язку з ним не було. Наступного дня його рідним написав один із побратимів, і це повідомлення відразу викликало тривогу. Згодом стало відомо, що побратими бачили тіла загиблих, однак забрати їх через надзвичайно складні погодні умови та небезпеку не змогли. На початку квітня ще лежав сніг, було холодно, а місцевість залишалася під вогнем. Тіла залишилися там, де обірвалося життя воїнів.
