ДМИТРО ФЕРБЕЙ

Він працював чесно, любив щиро, стояв до кінця. Він був тим, хто поважав батьків, знав ціну землі.

Дмитро Фербей віддав своє життя за мир і свободу, за можливість жити без страху в рідній Україні. Він залишиться в серцях усіх, хто його знав, як символ мужності, самопожертви і незламної сили духу.

Народився Дмитро Миколайович Фербей 20 квітня 1992 року в Черепківцях.

Навчався у місцевій школі, а опісля – в професійному ліцеї в Глибокій, бо хотів мати справжню чоловічу професію. Опанував фах тракториста, і з того моменту земля стала його світом, його стихією.

Працював у фермерському господарстві. Любив трактори, комбайни, культиватори – важку техніку, яка підкоряється тільки терплячим і сильним. У армії Дмитро Фербей не служив через проблеми зі здоров’ям. 2016 року зустрів кохану дружину Крістіну, у них народилася донька. Дмитро був найкращим татом – ніжним, турботливим і дбайливим.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Дмитро Фербей став на захист Батьківщини одним із перших. 28 лютого 2022 року, не маючи військового досвіду, він добровільно долучився до лав ЗСУ, аби зупинити ворога і прогнати його якомога далі від рідного дому.

Служив у 22-му Буковинському стрілецькому батальйоні, а згодом його прикомандирували до 116 механізованої бригади. На фронті був водієм-санітаром медичного пункту.

Загинув солдат Дмитро Фербей 19 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Шевченкове на Харківщині.

«Одного дня подзвонила сержант Олександра. Голос її тремтів, збивався. Не знали, як сказати мамі… Накрило «Градами». Дмитрові посікло голову уламками. Травми несумісні з життям», – згадує дружина Крістіна.

Поховали Героя у рідних Черепківцях.

Без тата залишилися дві доньки: Єві – 9 років (від першого шлюбу). Діані – 8.

На фасаді школи, де навчався захисник, йому відкрили меморіальну дошку.