Бондаренко Дмитро Віталійович навчався у школі № 118 рідного міста.

З початкових класів займався спортом. Із задоволенням здобував знання у дитячо-юнацькому підрозділі Південної залізниці України «Мала Південна». Мріяв своє життя пов’язати із залізницею і стати машиністом електропоїзда.

Увесь цей час не залишав спорт. Турнік та бокс були його захопленням.

Всі труднощі завжди зустрічав з усмішкою на обличчі. Був дуже ліричною людиною, пробував писати вірші. Дмитро був неймовірно легкою на підйом людиною. Справляв незабутнє враження своєю посмішкою.

В пам’яті друзів він залишився доброзичливою, мужньою людиною, справжнім патріотом України.

Дімон був активнмм ,життєрадісним та цілеспрямованою молодою людиною! У нього були плани і все життя впереди!

Але на жаль ця проклята війна забирає кращих! Стільки несбитих планів ,столько цілей ,більше можливостей а в підсумку величезна чорна дира в серці!На жаль ця Війна забирає кращі перші!

Діма буде жити, поки його памятають,он буде жити в наших серцях і воспоминаниях!Навсегда останутся молодыми!Герої не залишаться молодими! умирают они живут в наших серцях!

Бондаренко Дмитро Віталійович.

Посмертно нагороджено орденом "За мужність" 3го ступеня

Він мав велике серце, був мужнім і справедливим. Його сила духу та відвага назавжди залишаться в пам’яті тих, хто його знав.

Світла пам’ять людині, яка мала відвагу боронити Україну. Колись нас поєднували щирі почуття, і я з вдячністю зберігаю теплі спогади

Вічна пам'ять 💔

Бондаренко Дмитро, це людина з великої літери: добрий, веселий, завжди приходив на допомогу, любив життя але так сталося що Дмитра не стало 12.09.2022 під Бахмутом він загинув боронячи свою (нашу) батьківщину.

Особисто Я дуже добре його пам'ятаю, дуже болить що такої дитини з нами більше не має.😢💔🙏

Вічна пам'ять, на завжди з нами та в наших серцях.♥️