ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ШТАБ МІЖНАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Солдат Бондаренко Дмитро Віталійович
механік-водій 2-го механізованого відділення
3-го механізованого взводу, 2-го механізованого батальйону.
Дата народження: 11 грудня 1998 року, м. Харків.
У 2016 році здобув повну середню освіту у Харківській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №118.
У 2018 році закінчив Харківський професійний ліцей залізничного транспорту та здобув професію:
11 жовтня 2018 року був призваний з Індустріального РТЦК і СП м. Харкова на строкову військову службу.
07 квітня 2020 року звільнений у запас.
У 2020–2022 роках працював налагоджувальником автоматів і автоматичних ліній на підприємстві «Універсал ЛТД».
23 квітня 2022 року призваний до Збройних Сил України четвертим відділом Богодухівського РТЦК та СП Харківської області.
У період з 23.04.2022 по 12.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
12 вересня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність у районі н.п. Верхньокам’янське Бахмутського району Донецької області.
Похований на 18-му міському кладовищі м. Харкова.
А«Його шлях військового був дуже складним. Навіть після поранень Дмитро продовжував твердо тримати зброю і йти в бій. Посмертно він нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. На жаль, після того, як Дмитро пішов захищати країну, живим його сім’я вже ніколи не бачила», — розповідають близькі.
«Він був дуже світлою, доброю людиною, завжди допомагав тим, хто потребував його підтримки. Підтримував і завжди усміхався», — згадує близька подруга Героя, Єлизавета.
Бондаренко Дмитро Віталійович навчався у школі № 118 рідного міста.
З початкових класів займався спортом. Із задоволенням здобував знання у дитячо-юнацькому підрозділі Південної залізниці України «Мала Південна». Мріяв своє життя пов’язати із залізницею і стати машиністом електропоїзда.
Увесь цей час не залишав спорт. Турнік та бокс були його захопленням.
Всі труднощі завжди зустрічав з усмішкою на обличчі. Був дуже ліричною людиною, пробував писати вірші. Дмитро був неймовірно легкою на підйом людиною. Справляв незабутнє враження своєю посмішкою.
В пам’яті друзів він залишився доброзичливою, мужньою людиною, справжнім патріотом України.
Дімон був активнмм ,життєрадісним та цілеспрямованою молодою людиною! У нього були плани і все життя впереди!
Але на жаль ця проклята війна забирає кращих! Стільки несбитих планів ,столько цілей ,більше можливостей а в підсумку величезна чорна дира в серці!На жаль ця Війна забирає кращі перші!
Діма буде жити, поки його памятають,он буде жити в наших серцях і воспоминаниях!Навсегда останутся молодыми!Герої не залишаться молодими! умирают они живут в наших серцях!
Бондаренко Дмитро Віталійович.
Посмертно нагороджено орденом "За мужність" 3го ступеня
Він мав велике серце, був мужнім і справедливим. Його сила духу та відвага назавжди залишаться в пам’яті тих, хто його знав.
Світла пам’ять людині, яка мала відвагу боронити Україну. Колись нас поєднували щирі почуття, і я з вдячністю зберігаю теплі спогади
Вічна пам'ять 💔
Бондаренко Дмитро, це людина з великої літери: добрий, веселий, завжди приходив на допомогу, любив життя але так сталося що Дмитра не стало 12.09.2022 під Бахмутом він загинув боронячи свою (нашу) батьківщину.
Особисто Я дуже добре його пам'ятаю, дуже болить що такої дитини з нами більше не має.😢💔🙏
Вічна пам'ять, на завжди з нами та в наших серцях.♥️
