Погорєлов Євген Вікторович, позивний «Jackpot», народився 24 травня 1986 року в місті Кремінна Луганської області. В цей же рік його батьки прийняли рішення переїхати до Запоріжжя, яке і стало для нього рідним містом. Євген ріс дуже спокійною та врівноваженою дитиною. З малих років захоплювався автомобілями та технікою.

Навчався в загальноосвітній школі №65 м. Запоріжжя. Отримавши базову загальну середню освіту вступив до Професійно-технічного училища №5 (на сьогодні «Запорізький центр професійно-технічної освіти водного транспорту»), яке закінчив в 2004 році, здобувши професію «кухар судновий / офіціант судновий».

Після закінчення училища працював кухарем в одному з кафе рідного міста. В цей же час, завдяки брату, знайомиться з компанією друзів, яка згодом стала для нього ще однією родиною.

Пропрацювавши три роки кухарем, не зміг перебороти в собі любов до автомобілів, тому пішов працювати спочатку на СТО, а згодом відкрив ФОП та продовжив займатися автозапчастинами.

В 2016 році зустрів свою кохану, з якою одружився вже перебуваючи у війську в березні 2025 року.

Він ніколи не був «тусовщиком», але завжди був рад зустрітися та весело провести час з друзями. З’їздити на море, попаритися в бані, сходити на якийсь фест чи концерт – від цього Євген по можливості ніколи не відмовлявся.

Після початку повномасштабного вторгнення спочатку допомагав військовим, а згодом приймає рішення приєднатися до Збройних Сил.

В 2024 році майже вступає до лав 3 ОШБр, але під час проходження тестового тижня дуже пошкоджує коліна і вимушено повертається додому на лікування. Так і не долікувавшись, 10 лютого 2025 року його мобілізують до Окремого зенітного артилерійського батальйону Прослуживши тут місяць Євген Погорєлов переводиться до 8 роти 3 батальйону 47 ОМБр «Маґура», де і продовжив нести службу на посаді стрілець-санітар.

4 червня 2025 року разом із побратимами «Jackpot» виходить на бойове з якого так і не повернеться.

12 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання на ворожій території, від отриманих травм Євген загинув.

Посмертно нагороджений Нагрудним знаком III-ступеня 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» та Орденом «За мужність» ІІІ-ступеня.

Він був коханим чоловіком, найкращим братом, дядьком, сином та вірним другом. Пам’ять про Євгена завжди житиме у словах вдячності та добрих спогадах.