Володимир
Кітаєв

Кітаєв Володимир Ігорович

Звання :Матрос

Посада:Водій 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Призваний на військову службу Сихівським районним теріторіальним центром комплектування та соціальної підтримки м.Львова від 18.05.2022 р.

Позивний:СЯО

Володимир завжди цінував кожну хвилину життя. Дуже любив подорожувати, читати, вивчати нове, цікавився завжди історією.

У вільний час сідав в машину та підкорював нові горизонти. Людина з великої літери, яка завжди приходила на поміч та з посмішкою зустрічав нові виклики долі.

24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення ворогана територію нашої країни застало сім'ю Володимира В Мелітополі. Невагаючись, було прийняте рішення поїхати з власної домівки, залишивши все...

По приїзду у Львів , Володимир зразу пішов у військомат добровольцем, щоб стати на захист своєї Батьківщини, залишивши 8-ми місячну донечку з дружиною. Для нього це рішення було дуже непросте, але важливе, відчуття обов'язку та патріотизму переповнювало , він вважав за необхідне зробити все можливе для безпеки своєї сім'ї та захисту своєї домівки.

12.06.2022 року був прийнятий після навчань у 36 бригаду, 501 батальйон , 2 протитанкового відділення взводу роти вогневої підтримки морської піхоти. Братство та єдність побратимів завжди підтримувало його.

На фронті на початку служби знаходився на Донецькому напрямку, не зважаючи на те, що він був водій , він виконував різноманітні бойові завдання.

У грудні 22 року отримав поранення штурмуючи від загарбників село Водяне, Донецької області.Після реабілітації повернувся на то самий напрямок.

Це був важкий час, сповнений випробувань. Вони щодня стикалися з ворогом, боролися за кожен клаптик рідної землі.

Вступав в бій та захищав наші теріторії на Бердянському,Запорізькому,Авдіївському , Херсонському напрямках.

26.12.2023 року близько 6:00 під час ведення бойових дій,виводячи автомобіль з під ворожого обстрілу в районі н. п. Тягінка, Херсонської області Володимир Ігорович отримав поранення не сумісне із життям, а саме: перелом грудного хребта з розривом спинного мозку .

07.01.2024 року тіло Героя було доставлено в м. Запоріжжя до Обласного моргу.

Попрощатися с Володимиром прийшли родичі, друзі, побратими, представники влади м.Мелітополя. Всі вони прийшли висловити свою підтримку родині та вшанувати пам’ять загиблого. В цю втрату неможливо було повірити.Героя провели квітами, словами пошани та двама пропорами : України та морської піхоти.

Володимир Ігорович залишив по собі світлу пам’ять у серцях всіх, хто його знав. Вічна пам'ять справжньому Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну.