Є люди, чия присутність залишає помітний слід у житті багатьох. Їх поважають за професіоналізм, цінують за людяність, люблять за щирість і памʼятають за добрі справи. Саме таким був Костянтин Андрійович Тітов — людина великого серця, сильного характеру та безмежної відданості своїй країні.

Він належав до тих людей, які не вимірюють успіх лише карʼєрними здобутками чи матеріальними досягненнями. Для нього справжніми цінностями завжди були честь, відповідальність, родина та любов до України. Саме ці принципи визначили його життєвий шлях і привели до найвищого прояву громадянської мужності — захисту Батьківщини зі зброєю в руках.

Костянтин народився 13 липня 1975 року в Кіровограді. Здобув вищу освіту у Київському Державному торговельно-економічному університеті. 25 років свого життя віддав банківській справі. Займав керівні посади в провідних банках України, очолював філії ПАТ «Промінвестбанку» в м.Києві та ВАТ «Укрексімбанк» в м.Кропивницький. Його згадують як людину виняткової порядності, високих моральних принципів і великої внутрішньої культури. Він умів бути вимогливим до себе, але залишався уважним до інших. У складних ситуаціях знаходив правильні слова підтримки, а у хвилини радості щиро розділяв успіхи своїх друзів та колег.

Його поважали не лише як керівника, а насамперед як Людину. Добрий, відкритий, справедливий, із тонким почуттям гумору, він умів створювати навколо себе атмосферу довіри та взаємоповаги. Його щирість була справжньою, а допомога —безкорисливою.

Найбільшою цінністю для нього завжди залишалася родина. Люблячий чоловік, турботливий батько трьк дітей. У колі близьких він знаходив справжній сенс життя, мріяв про майбутнє дітей та радів кожній миті, проведеній разом.

У мирному житті він любив прості людські радощі — риболовлю, футбол, теплі родинні зустрічі та спілкування з друзями. Умів цінувати моменти, які роблять життя справжнім.

Але найбільше він любив Україну. Ця любов не була показовою чи гучною. Коли в лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Костянтин не став шукати безпечного шляху для себе. Він міг залишитися у цивільному житті, міг продовжувати успішну карʼєру та піклуватися про родину на відстані від фронту. Але обрав інше. Обрав шлях воїна.

З перших днів великої війни він вступив до лав 126-го батальйону територіальної оборони. Для побратимів став не лише військовослужбовцем, а справжнім товаришем, наставником і другом. Вони знали його за позивним «Кот». Навіть у найважчі моменти війни він умів підтримати інших, знайти слова, які додавали впевненості та віри. Костянтин не був професійним військовим, але став справжнім воїном. Тому що захищав не лише територію держави — він захищав майбутнє своїх дітей, своїх близьких, усіх українських родин.

02 листопада 2022 року в районі Білогорівки молодший сержант Костянтин Тітов загинув, виконуючи бойове завдання із захисту України.

Поховали Костянтина у Києві на Лісовому кладовищі.

За особисту мужність, незламність духу та відданість українському народові Костянтина Тітова посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За оборону України».

Костянтин назавжди залишиться серед тих українців, які стали символом гідності, відповідальності та незламності. Його імʼя житиме у памʼяті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати що світлу людину.

Світла памʼять Герою!

Вічна шана і слава!

Герої не вмирають!