Хелемський Леонід Володимирович

05.12.1978 – 06.07.2023

Хелемський Леонід Володимирович (позивний «Гіря») народився 5 грудня 1978 року в місті Київ. У 1996 році закінчив загальноосвітню школу №268 міста Києва. Усе життя Леонід прожив у рідному місті.

У 1998 році закінчив професійно-технічне училище №35 та здобув кваліфікацію слюсаря-електромонтажника ІІІ розряду. У 2003 році закінчив Київський коледж Державного інформаційно-комунікаційних технологій за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж» і здобув кваліфікацію техніка електроніки. У 2006 році закінчив Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій і здобув базову вищу освіту за напрямком «Телекомунікації» та отримав кваліфікацію бакалавра телекомунікацій. У 2007 році закінчив Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій і здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інформаційні мережі зв’язку» та отримав кваліфікацію науковий співробітник, викладач ВНЗ, інженер в галузі електроніки та телекомунікацій.

Леонід працював за своєю спеціальністю у різних компаніях, зокрема в «Укртелекомі», «Телесистеми України», «Матіасбуд Контракт». У вільний час займався спортом, особливо любив ходити до тренажерного залу, займатися важкою атлетикою. Леонід вів активний спосіб життя, любив подорожі, зустрічі з друзями, кожну вільну хвилину завжди проводив з родиною, залучав дітей до активного спорту.

З 2015 року по 2019 рік проходив військову службу в лавах Збройних Сил України. Леонід брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення й захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО в Донецькій та Луганській областях у складі розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону 79 ДШБ. Леонід займав посаду командир розвідувального відділення розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону.

Протягом служби неодноразово був нагороджений грамотами, подяками за добросовісне виконання службових обов'язків, за старанність, зразкову військову дисципліну, за відмінне та бездоганне виконання бойового завдання в зоні проведення АТО, за самовіддану працю та особистий внесок в обороноздатність держави. За взірцеву службу в 2016 році був запрошений та брав участь у параді військ у місті Києві з нагоди 25-ї річниці Незалежності України.

24 лютого 2022 року Хелемський Леонід, зробивши в черговий раз свідомий вибір, став на захист нашої держави. Цього разу боронив рідну країну у складі 129 окремого батальйону 112 окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Леонід займав посаду головний сержант 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 129 батальйону 112 бригади.

З перших днів повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва, Бучі, Ірпеня, села Мощун, а також на броварському та гостомельському напрямках.

Під час виконання бойових завдань показав себе як наполегливий та надійний військовослужбовець, здатний ухвалювати раціональні та зважені рішення.

Останнє своє бойове завдання сержант Хелемський Л.В. виконував поблизу околиць населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

6 липня 2023 року Хелемський Леонід, усвідомлюючи всю важливість і складність бойового завдання по зайняттю оборонних рубежів на передній лінії оборони поблизу насаленого пунтку Кліщіївка, а також брак бойового досвіду в деяких військовослужбовців, першим викликався очолити вихід своєї групи на позицію. Маючи великий досвід бойових дій, провів необхідний інструктаж особового складу, підготував необхідне озброєння, інвентар та спорядження. Від точки, де висадилася група сержанта Хелемського Л.В., до позицій, на яких потрібно було закріпитися, було близько 2500 метрів під безперервними ворожими артилерійськими обстрілами. Пересування групи відбувалося під постійним ворожим вогнем. Наближаючись до противника, Леонід, не розгубившись та оцінивши обстановку, зміг завести свій особовий склад на позиції без втрат. Вже на позиції, зорієнтувавшись, ефективно організував її оборону. Після чого група витримала артилерійський обстріл та відбила дві піхотні атаки противника. Під час другого штурму противника троє військовослужбовців, зі складу групи, яку очолював Хелемський Леонід, отримали поранення різного ступеню тяжкості та не мали змоги продовжувати вести бій.

Залишившись єдиним боєздатним військовослужбовцем на позиції, продовжив стійко утримувати визначений рубіж оборони та не допустив просування ворожих військ. Під час бою особисто знищив 6 військовослужбовців противника. У зв’язку з тяжким пораненням одного військовослужбовця зі складу групи та перебуванням його у критичному стані, Леонід прийняв рішення одноосібно провести евакуацію пораненого побратима з поля бою до точки евакуації, звідки пораненого могли евакуювати до стабілізаційного пункту. Сержант Хелемський Леонід Володимирович, незважаючи на постійний артилерійський вогонь противника, близько 1000 метрів самостійно тягнув пораненого з поля бою. Доставивши військовослужбовця до точки евакуації, був вимушений вийти з укриття для виклику по радіозв’язку броньованої техніки для евакуації пораненого. Після виклику допомоги, повертаючись в укриття, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав мінно-вибухову травму та помер на місці.

Леонід із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні!

Поховали воїна на Алеї Слави Лісового кладовища у місті Києві.

Хелемський Леонід Володимирович був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (16.04.2018р.), пам’ятною медаллю 112-ї бригади (10.07.2023р., посмертно), орденом «За мужність» III ступеня (08.11.2023р., посмертно), «Честь.Слава.Держава» (11.03.2024 р., посмертно), за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (02.01.2025р.).

Вдома на Леоніда чекали дружина та сини Олександр 10 років, Євгеній 16 років. Він завжди буде прикладом для дітей, які пишаються його вчинками, для яких батько завжди залишиться Героєм! Леонід любив життя, любив свою родину, дружину, дітей, батьків, мав багато друзів. Він був надзвичайно працьовитим, добрим, людяним, справжнім, вірив у Перемогу України та до останнього свого подиху робив все до її наближення.

Леонід був коханим чоловіком, найкращим люблячим батьком, вірним другом, надійним військовослужбовцем та людиною, яка хотіла, щоб його діти жили у вільній та незалежній Україні!