«Чорнобиль»
16 лют. 2025 р.
Про Героя
- Дата народження21 листопада 1976 р.
- Дата мобілізації14 березня 2022 р.
- Дата загибелі16 лютого 2025 р.
- Вік ГерояНазавжди 48 р.
- Місце служби95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Народився 21 листопада 1976 року в Новому Роздолі. Після закінчення училища пройшов строкову військову службу. Увесь цей час його вірно чекала кохана Уляна, яка згодом стала його дружиною і найнадійнішою опорою на все життя.
Довгий період часу працював у Києві, невтомно докладаючи зусиль, щоб забезпечити своїй родині гідне життя. Навіть на відстані його завжди чекали вдома - любляча дружина, двоє синів і рідний дім, куди він щоразу поспішав повернутися. Його душею були Карпати. Він безмежно любив гори, тишу лісів та риболовлю на карпатську форель.
Коли Михайло прийняв рішення добровільно стати на захист України, він часто говорив: «Я піду сам, щоб моїм синам не довелося». Як батько, він понад усе хотів уберегти своїх дітей від війни.
Та згодом і старший син зробив свій вибір - став до лав Збройних Сил України, свідомо підписавши контракт у бригаду батька. Михайло безмежно пишався ним, хоча добре знав, що означає цей шлях. Вони обоє стали на захист Батьківщини - батько і син, яких об’єднували не лише кров, а й любов до своїх рідних і України.
У січні 2025 Михайла перевели до 95 окремої десантно-штурмової бригади.
16 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання, він зник безвісти на курському напрямку. Відтоді для його родини почалися сімнадцять місяців болісного очікування.
Та, на жаль, замість довгоочікуваної зустрічі настала найважча мить - прощання. 21 липня 2026 року Михайло повернувся додому. Він повернувся на щиті.
Він повернувся до рідного дому, який так любив. До дружини, яку кохав. До синів, якими безмежно пишався. Та цього разу - лише для того, щоб востаннє попрощатися.
Навіки 48.