Свіргун Михайло Михайлович, сержант авто батальйону 13 бригади спецпризначення НГУ.

Дитинство та юність

Михайло Михайлович Свіргун народився у селі Руська Лозова під Харковом. Більшість свого життя провів у Харкові. Ще з юних років захоплювався технікою, особливо автомобілями, що стало основою його життєвого шляху.

Перші кроки до служби

У 2005–2006 роках Михайло проходив строкову службу в Президентському Полку Національної гвардії України. Демобілізувався із званням сержанта.

Освіта та кар'єра

Після служби Михайло закінчив Харківський автомобільно-дорожній університет. Професійно займався інженерною справою, працюючи в агрохолдингу, який спеціалізувався на виготовленні агротехніки. Його любов до автомобілів проявлялася не лише в роботі, але й у житті – він брав участь у змаганнях з автоспорту, не одноразово ставав чемпіоном та призером численних трофі-рейдів.

Волонтерство і допомога ЗСУ

У 2014 році, з початком війни на Донбасі, Михайло разом із друзями та однодумцями активно допомагав Збройним Силам України. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році його допомога стала ще масштабнішою та значущою. Вони ремонтували техніку, переобладнували автомобілі та передавали їх українським військовим.

Дорога до фронту

Зимою 2023 року Михайло долучився добровольцем до ДФТГ «Хартія». У квітні 2023 року підписав контракт із 13-ю бригадою спеціального призначення «Хартія» Національної гвардії України.

Трагічна загибель героя

23 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля села Долинське Дніпропетровської області, Михайло загинув. Йому було всього 38 років. Його смерть стала великою втратою не лише для рідних, а й для багатьох людей.

Спогади друзів і побратимів

Федерація автоспорту України висловила співчуття, підкресливши його внесок у розвиток автоспорту:

«Захищаючи Україну від російсько-фашистських загарбників, загинув багаторазовий призер та переможець етапів Чемпіонатів і Кубків України з трофі-рейдів та тріалу, штурман зіркового харківського екіпажу «Бєлка» – Михайло Михайлович Свіргун».

Друзі-джипери згадують його як людину-душу:

«Мішаня – штурман екіпажу «Бєлка». Його знали й поважали не лише джипери з Харкова, а й з усієї України».

Побратими відзначали його людські, професійні, чоловічі якості:

«Михалич був веселим і водночас вимогливим. Він швидко знаходив спільну мову з колегами, підлеглими, завжди приходив на допомогу. Його нам дуже не вистачає».

Світла пам’ять

У Михайла Свіргуна залишилися дружина, син, донька, батько, дві сестри і безліч друзів. Він став прикладом справжнього Героя, який жив і загинув заради майбутнього України.