Мій син Микита — людина, пам’ять про яку назавжди житиме в моєму серці.

Він був середньою дитиною в нашій сім’ї й єдиним хлопцем, тому з дитинства відчував особливу відповідальність.

Микита завжди намагався бути опорою для близьких, підтримувати нас у складні моменти й захищати, коли це було потрібно.

Його характер поєднував у собі силу та доброту. Він вмів бути серйозним і зібраним, але водночас залишатися щирим і відкритим. Микита не боявся труднощів і ніколи не відступав перед викликами.

Якщо він ставив перед собою мету, то йшов до неї з наполегливістю та вірою в результат.

Для друзів і знайомих він був людиною, на яку завжди можна покластися. Його поважали за чесність, прямоту й відданість. Він не шукав легких шляхів, а обирав правильні. Його внутрішня гідність і принциповість вирізняла його серед інших.

Микита мав добре серце й світлу душу. Він умів підтримати словом, розрадити жартом і подарувати відчуття спокою поруч із ним.

Його присутність завжди наповнювала дім теплом.