Олег Анатолійович Грама народився 30 березня 1991 року у селі Новоселиця на Хмельниччині. З дитинства був відкритим, товариським і наполегливим хлопцем, мав багато друзів та завжди тягнувся до спорту. Після закінчення школи переїхав до Києва, вступив до Національного транспортного університету, де серйозно захопився бойовим самбо. Спорт став для нього не лише захопленням, а й способом виховати характер, витривалість і дисципліну. У 2013 році Олег здобув звання майстра спорту України з бойового самбо.
Того ж року він розпочав службу в Національній гвардії України. Спочатку проходив службу у різних підрозділах НГУ, а згодом став бійцем окремого загону спеціального призначення «Омега». Від самого початку російсько-української війни Олег брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил. За роки війни він виконував бойові завдання на різних напрямках — у районах Ізюма, Слов’янська, Сєвєродонецька та інших гарячих точках сходу України.
Попри службу, Олег знаходив час для розвитку та навчання. У 2016 році він закінчив Національну академію внутрішніх справ, здобув юридичну освіту та отримав офіцерське звання. Побратими згадували його як врівноваженого, відповідального й уважного командира, який завжди дбав про підлеглих і ніколи не ховався за чужими спинами. У нього був власний принцип: командир іде на завдання першим, а повертається останнім.
У 2014 році Олег одружився. Разом із дружиною Оксаною вони виховували доньку Настю. Родина була для нього головною опорою та найбільшою цінністю. Навіть під час постійних ротацій і бойових виїздів він намагався приділяти близьким кожну вільну хвилину. Дружина згадувала, що під час коротких відпусток він повністю присвячував себе сім’ї, а у найважчі періоди війни завжди знаходив можливість написати, що живий і з ним усе добре.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Олег Грама брав участь в обороні Києва, у боях за Ірпінь та деокупації Київщини. Згодом разом із підрозділом виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках. Влітку 2022 року воював у Сєвєродонецьку, де отримав сильну контузію. Лікарі наполягали на тривалому лікуванні, однак він повернувся до побратимів раніше, ніж завершив курс реабілітації, бо не міг залишити своїх людей на фронті.
18 лютого 2023 року старший лейтенант Олег Грама виконував бойове завдання поблизу Новобахмутівки на Донеччині. Разом із побратимами він висунувся на допомогу військовослужбовцям 110 окремої механізованої бригади. Під час бою Олег прицільним пострілом із ПТРК Javelin знищив ворожу БМП. Після цього група намагалася виявити російський танк, який продовжував наступ. Через складні погодні умови та обмежену видимість довелося виходити з укриття для спостереження. У цей момент поруч із позицією вибухнув ворожий снаряд. Осколок смертельно поранив офіцера в шию.
Побратими згадували Олега як людину надзвичайної сили духу, спокою та надійності. Для багатьох він був не лише командиром, а справжнім другом і прикладом офіцерської честі. Його особисті речі, зокрема Javelin, з якого він зробив свій останній постріл, стали частиною експозицій Національного музею історії України у Другій світовій війні.
За службу та мужність Олег Грама був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», а посмертно — орденом «За мужність» III ступеня. Йому також посмертно присвоїли звання капітана. Ім’ям Олега названо вулицю у рідному селі Новоселиця, у школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, а пам’ять про нього живе у серцях рідних, друзів і побратимів.
Указом Президента України №555/2026 від 27 червня 2026 року - За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові ГРАМІ Олегу Анатолійовичу — капітану (посмертно) присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
