Олег
Ящишин

Олег Степанович Ящишин народився у сімʼї військовослужбовця і був повʼязаний з військом аж до кінця. В ранньому віці вступив на навчання до військового училища, після закінчення якого вирушив виконувати небезпечні місії в Афганістан - він один з небагатьох хто погодився на звільнення військовополонених, за що був відзначений. Був активним учасником Революції Гідності. Після початку російської агресії у 2014 році намагався потрапити на бойову посаду, де його досвід був найцінніший, і йому це вдалось у 2015 - він став одним з засновників прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал», з якими виконував бойові завдання на Донбасі.

Після звільнення, згодом мобілізувався знову - він розумів, що передаючи свої знання і досвід молодому поколінню, може врятувати не одне життя. Так і сталось - був випадок, коли йому посеред ночі зателефонував один з його колишніх підопічних і запитав, як краще відбити потенційний штурм росіян. Батько спокійно розповідав йому хід дій - на ранок йому зателефонували знову і сказали, що відбили штурм без втрат.

Про його відданість своїй справі також згадує його старша донька:

«Про мого тата завжди відгукувались як про людину, яка самовіддано навчала і викладала. Я пам'ятаю, як ми могли день і ніч робити навчальні матеріали, презентації, щоб якомога якісніше розказати і показати курсантам. А коли йшла мова про практичні заняття, то він сам виїжджав і, попри серйозну травму обох ніг, яка майже забрала його життя, пішки проходив дуже багато кілометрів, щоб роздивитись місцевість, зрозуміти, як краще побудувати маршрут. Один з його підопічних говорив, що мій тато - людина, яка детально розкаже і покаже, що і як робити, а вже потім даватиме це завдання іншим.»

З початком повномасштабного вторгнення Олег Степанович не зупиняв навчати інших - і молодих офіцерів, і щойно мобілізованих людей, без досвіду війни. Чимало з них і досі продовжують його справу і передають його знання далі. Нині його справу продовжує також його старша донька, яка рятує життя на лінії бойового зіткнення у лавах ЗСУ. Молодша донька займається реабілітацією поранених ветеранів та цивільних, допомагаючи їм віднайти себе після травми.

Олега Ящишин посмертно нагороджено Орденом Данила Галицького за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Проте найкраще про Олега Степановича можуть сказати його справи та його побратими:

3 Олегом Степановичем доля звела в перший день моєї служби. Він був вимогливим і справедливим. Для мене він став другим батьком, завдяки його підтримці я багато чому навчився. Продовжую вчитися та вдосконалюватися, щоб колись наблизитись до його рівня. (Hunter, учень і побратим)

Коли у 2014 році виникла загроза суверенітету нашої Батьківщини, Олег покинув спокійне цивільне життя та повернувся на службу, щоб ділитись своїм військовим досвідом в лавах прикордонників. Він стояв біля початків створення бойових підрозділів швидкого реагування в прикордонній службі. І під час виконання завдань сам їх неодноразово очолював, показуючи особистий приклад бійця і вселяючи їм впевненість у своїх силах. (Збруч, побратим)

Полковник Олег Ящишин був для мене більше, ніж товаришем по службі. Він був наставником, прекрасним співрозмовником, керівником, з яким я вперше вирушив на схід. Мав за честь підтримувати дружбу з ним і після звільнення. Востаннє ми спілкувалися вночі перед ракетним обстрілом, який забрав його життя... Дякую за науку і дружбу. (Олег «Німець» Немчінов, побратим)