Олександр
Корольчук

Олександр народився у місті Старобільську на Луганщині

Навчався у Старобільській загальноосвітній школі |—I| ступенів № 4 Старобільської районної ради Луганської області Згодом вступив до Національного університету цивільногс захисту України в м. Харкові, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Пожежна безпека».

3 2011 по 2019 рік проходив службу у ДСНС у пожежній частині № 6 м. Старобільська. Був начальником караулу,

3 2014 року виконував завдання у різних районах Луганської області в умовах проведення Антитерористичної операції.

У жовтні 2015 року був задіяний у ліквідації пожежі на склад боєприпасів у місті Сватовому на Луганщині. За професіоналізм, злагоджені дії та сміливість був відзначений керівництвом.

У 2015 році отримав статус учасника бойових дій.

Олександр був людиною сильної волі, рішучою та надзвичайно справедливою. Він мав власну думку і завжди вмів її відстоювати. Водночас був відкритим, добрим життєрадісним і дуже комунікабельним, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів. На нього можна було розраховувати у будь-якій ситуації, він ніколи не залишався осторонь, коли комусь була потрібна допомога.

У 2019 році Олександр розпочав службу у З-му прикордонному загоні імені Героя України Євгенія Пікуса.

Військова служба була для Олександра свідомим вибором Його завжди вирізняли рішучість, витримка, готовність брати на себе відповідальність та діяти там, де існував реальний ризик для життЯ. Ці риси неодноразово проявлялися як під час служби в ДСНС, так і під час проходження служби в Державній прикордонній службі України.

Олександр був дуже патріотичною людиною, щиро любив Україну і свою рідну Луганщину. Для нього любов до Батьківщини була не просто словами, вона проявлялася у його життевому виборі та вчинках. Його завжди тягнуло до справи

пов’язаної з відповідальністю, ризиком, захистом людей і своєї країни. Спочатку він обрав професію пожежного- рятувальника, а згодом -службу в Державній прикордонній службі України.

Мужність Олександра проявлялася у конкретних вчинках. У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, в районі КПП «Мілове», за спогадами його побратимів, в умовах значної переваги сил противника Олександр вступив у бій з ворожою колоною, ведучи вогонь з великокаліберного кулемета ДШК, встановленого на автомобілі, з метою стримування просування противника встановленого на автомобілі.

З 01 березня 2022 року Олександр виконував бойові завдання екладі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

У ніч з 10 на 11 квітня 2022 року на позиціях біля м. Кремінної Луганської області ворог розпочав потужний обстріл. Згодом була отримана інформація про поранених військовослужбовців, тому Олександр, не вагаючись, вирушив на бронеавтомобілі «Кугуар» для евакуації пораненого побратима. На зворотньому шляху автомобіль потрапив у засідку та підірвався, внаслідок чого Олександр отримав травми, несумісні з життям. Про цей та інші епізоди його служби пам'ятають і розповідають побратими, які служили й воювали поруч із ним

Та понад усе Олександр був сімейною людиною. Він дуже любив і цінував своїх батьків, дружину, а особливе місце в його житті займала єдина донька, яку він безмежно любив Попри складну й небезпечну службу, родина завжди залишалася для нього найважливішою.

Важливою частиною його життя був спорт. Олександр професійно займався тайським боксом і мав звання кандидата у майстри спорту. Він був фізично витривалим, дисциплінованим, наполегливим, активним і завжди прагнув рухатися вперед.

За роки служби Олександр неодноразово був нагороджений за професіоналізм, сумлінну службу, мужність та відданість справі. Серед його нагород — відзнаки громадських організацій, численні грамоти та пам'ятні медалі, відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (2016), нагрудний знак «За заслуги ДСНС» (2015), відзнака «Почесний знак Святого Юрія» (2024), «Знак пошани Захиснику Луганщини» (2025)

Таким його пам'ятають рідні, друзі та побратими-сильним і принциповим, але водночас добрим, щирим і життєрадісним люблячим чоловіком і батьком, надійним другом, людиною яка щиро любила Україну і до останнього залишалася відданою своїй родині, своїм переконанням та своїй країні.

За життя був підписаний Указ Президента України прс нагородження Олександра орденом «За мужність» І ступеня (2022). Отримати нагороду особисто він не встиг- загинув через кілька днів після підписання Указу. Орден було вручено його дружині Анастасії

13 грудня 2022 року воїна поховали у Львові на Личаківському кладовищі. В Олександра залишилися батьки, дружина та донька.

У лютому 2024 року одну з вулиць міста Старобільська було перейменовано на честь Олександра Корольчука.