Олександр
Роєнко

Мій "Рой" народився в звичайній сім'ї, мав страшого і молодшого брата, матір та батька.

Родом із села Безбородьково Солонянського району Дніпропетровської області.

Закінчив школу та пішов працювати в м. Дніпро, щоб допомагати батькам грошима. Був талановитою людиною, котра вміла все зробити, побудувати, відремонтувати.

Для нього будь-яке питангня не було не вирішальним. Допомагав усім, хто не попросив про допомгу. Одружився в 21 рік, прожив зі своєю дружиною Ольгою 19 років.

Займався посадкою пшениці та соняшника на своїй рідній землі зі своєю страшою дитиною. В нього два чудових сина Артем і Андрій. Котрі запам'ятали його людиною слова.

Але... 26.03.2022 року пішов захищати Батьківщину. Був в Кагарлику, Чорнобилю, а потім і перевівся до військової частини Національної Гвардії України.

І 23.10.2024 десь о 20:00 я його чула в останнє по вайберу і мав через 5 днів зі мною вийти на зв'язок.

А 01.11.2024 року я почала дзвонити на військову частину і запитувати де мій чоловік.

І о 15:30 на роботу принесли сповіщення про безвісти зниклого за особливих обставин.

Починаючи з 02.11.2024 року почалось... все, як в тумані... Пошук, листи, дзвінки, групи по пошуку військовослужбовців. Ніде немає його, як крізь землю провалився.

Чекала, чекаю і буду чекати, я йому завжди так говорила.

03.09.2026 року День Народження мого "Роя" пролунав дзвінок і повідомив слідчий із м. Запоріжжя про співпадіння ДНК на 99,9% зі страшим сином Артемом і молодшим братом Анатолієм. І знову все спочатку... як і що робить далі. Як його не шукати, що робити, коли привезуть і коли. Як робити поховання.

Але нажаль повернувся на щиті 12.09.2026 року.

Закінчилось все для нашої сім'ї, пошук, чекання.

Залишилось одне: що я назавжди його дружина. І ми маємо двох гарних дітей.