35-річний військовослужбовець Олександр Золотухін, відомий побратимам під позивним «Шуля», загинув 13 листопада 2022 року поблизу села Кліщіївка на Донеччині. Його життя обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Олександр народився 28 листопада 1986 року в місті Берестин Харківської області. Проживав у сусідньому селі Піщанка. Середню освіту здобував у Берестинській загальноосвітній школі №4, а згодом навчався в Аграрно-технічному коледжі імені Ф. Я. Тимошенка.

Після завершення навчання працював у газовидобувній галузі — обіймав посаду помічника бурильника 4 розряду з капітального ремонту свердловин у структурах ПАТ «Укргазвидобування» та «УГВ СЕРВІС».

У мирному житті Олександр знаходив радість у простих речах: любив риболовлю, збирання грибів, велопрогулянки. Особливе задоволення йому приносила робота на землі — він дбайливо доглядав за садом, вирощував малину, полуницю та інші рослини.

З перших годин повномасштабного вторгнення Олександр не залишився осторонь — волонтерив у Харкові, допомагаючи цивільним. Пізніше був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха на посаді старшого розвідника-снайпера.

Він брав участь у бойових діях на Донеччині, зокрема в районі Бахмута. Під час боїв допомагав евакуйовувати поранених побратимів та тіла загиблих. Пережив контузію, кульове й осколкове поранення. Після лікування повернувся на фронт, уже виконуючи обов’язки заступника командира бойової машини та навідника-оператора.

«Олександр був щирим, світлим і життєрадісним. Він мав сильний бойовий дух і не пасував перед труднощами. Для нас він назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком і вірним другом. У нього було багато мрій і планів, яким, на жаль, не судилося здійснитися», — поділилася його дружина Ірина.

За мужність і самопожертву Олександра Золотухіна посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Поховали захисника в рідному селі Піщанка Берестинського району.

У нього залишилися дружина та сини.