Народився і проживав Олексій, в місті Запоріжжя.

Навчався у академічному ліцеї №34, потім у національному університеті Запорізька політехніка.

До повномасштабного вторгнення працював директором точок видачі ROZETKA у м. Запоріжжя. Олексій, постійно розвивався, ніколи не сидів на одному місці, дуже багато читав книжок, любив футбол, любив готувати для своїх рідних.

Був дуже чесний, відкритий, справедливий, його енергія та сила волі допомагали йому долати будь які труднощі. Понад усе на світі любив свою маленьку донечку. Олексій був тим кого пам'ятатимуть як невгамовного борця, який ніколи не здавався перед життєвими викликами.

Його доброта і тепло лагідно обгортали всіх хто його оточував. Він був прикладом позитивності і мужності.

Під час повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину в складі 3-го прикордонного загону імені Євгенія Пікуса.Був інспектором прикордонної служби другоі категорії за особисту мужність і дії нагороджений Орденом за Мужність 3 ступені.

Загинув Олексій 31.01.24 року виконувавши бойове завдання у визначеній смузі оборони на вогневій позиції. Противником були нанесені удари з використанням баражуючих боєприпасів, а саме безпілотних летальних апаратів з вибуховими пристроями. Внаслідок влучання поруч з місцем перебування Олексія Коробкіна отримав поранення несумісні з життям. Герою назавжди 36 років. У Олексія залишилась донька, дружина, мати і брат.

Для побратимів Олексій завжди був прикладом витривалості і порядності. З усією повнотою відповідальності, ставився до навчання рекрутів, і запам'ятався розумним, ерудованим і непохітним лідером. Ніколи і нічого не просив, завжди багато віддавав. Хлопці поруч з ним відчували себе впевнено. Вони бачили в ньому старшого брата, який завжди підтримує порадою!