Старий Олексій Дмитрович народився 18 серпня 1984 року в місті Запоріжжя. Він зростав у звичайній українській родині, де з дитинства вчили поваги, працьовитості та відповідальності. Олексій був щирим, добрим і справедливим. Завжди підтримував рідних, допомагав близьким, не залишався осторонь чужої біди.

22 роки свого життя він працював на місцевому хлібозаводі №5. Щоденна праця була для нього не просто роботою, а справою честі. Колеги знали його як відповідального та надійного працівника, людину слова, яка ніколи не підводила. Він умів дружити, умів підтримати, мав добре серце й сильний характер.

Попри те, що мав «бронь», у березні 2024 року Олексій добровільно прийняв рішення стати до лав Збройних Сил України. Це був його свідомий вибір — захищати свою країну, свою родину, своє місто. Він не шукав виправдань і не ховався за обставинами. Він став воїном.

Службу проходив у складі 110-ї окремої механізованої бригади, 115 батальйону, 1 мінометного взводу мінометної батареї. Мав звання старшого солдата. На передовій проявив себе як мужній, витриманий та професійний військовослужбовець. Виконував бойові завдання на Куп’янському та Донецькому напрямках — у найгарячіших точках фронту.

Побратими згадують його як надійного воїна, який завжди був поруч, який ніколи не залишав своїх, який у складних ситуаціях зберігав спокій і підтримував інших. Він неодноразово виконував надскладні бойові завдання, ризикуючи власним життям заради безпеки товаришів і виконання поставлених цілей.

23 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новопіль Волноваського району Донецької області позиції підрозділу були атаковані керованою авіаційною бомбою. Унаслідок ворожого удару Олексій загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові до останнього подиху.

За мужність, відвагу та відданість державі він був нагороджений орденом «За доблесть», який вручено посмертно.

Олексій був не лише воїном. Він був сином, братом, другом. У нього залишилися мама, старший брат і сестра-двійняшка. Для родини він назавжди залишиться опорою, світлою людиною з великим серцем. Для побратимів — надійним другом. Для України — Героєм, який віддав найцінніше за свободу та незалежність своєї держави.

Його життя — це приклад свідомого вибору, мужності та справжнього патріотизму.

Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби України за волю.

Світла пам’ять Герою.