Павло
Колісник

Колісник Павло Анатолійович, позивний «Злий», народився 10 листопада 1984 року в місті Ізюм Харківської області. Саме там пройшли його дитячі та юнацькі роки, там він навчався у школі та формував свій характер.

Після проходження строкової військової служби переїхав до міста Києва. У мирному житті працював пожежником та в службі охорони. Був люблячим чоловіком і батьком, виховував сина. Рідні, друзі та побратими пам’ятають Павла як щиру, справедливу, мужню та відповідальну людину. Мав виражені лідерські якості, завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати та захистити тих, хто цього потребував. Любив готувати та часто радував близьких своїми кулінарними талантами. Був багатогранною особистістю, який завдяки своїй щирості, людяності та життєвій мудрості здобув повагу й шану серед рідних, друзів і знайомих.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Павло Колісник у перші дні війни добровільно став на захист Батьківщини. Маючи вагітну дружину і в очікування сина, незадумаючись долучився до лав ЗСУ. Проходив службу у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони, 129-го батальйону. Обіймав посаду командира відділення та мав звання головного сержанта. У складі підрозділу брав безпосередню участь у бойових діях на найгарячіших напрямках фронту, зокрема в районах Бахмута, Соледара та навколишніх населених пунктів Бахмутського району Донецької області. Виявляв стійкість, відвагу та професіоналізм під час виконання бойових завдань.

5 березня 2024 року поблизу села Іванівське Донецької області головний сержант Павло Колісник загинув під час виконання бойового завдання, отримавши осколкові поранення, несумісні з життям. Похований Герой у місті Києві на Бортничанському кладовищі.

Світла пам’ять про Павла Колісника назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав його як мужню, чесну і віддану Україні людину. Своїм життям і подвигом він назавжди вписав своє ім’я в історію боротьби українського народу за свободу і незалежність.