Сазонов Павло Денисович

Старший солдат 3-ї окремої штурмової бригади, 2-го механізованого батальйону, який поклав своє життя за незалежність, суверенітет та свободу народу України, залишаючись вірним присязі.

Павло народився 16 грудня 2004 року. Хоч народився на території російської області, приблизно у півтора року мама забрала дітей додому, до Харкова, де сім’я прожила все життя — додає любляча сестра Героя.

У травні 2023 року, маючи всього 18 років, Павло добровільно вступив до лав Збройних Сил України на контрактну службу.

У вересні того ж року, під час виконання завдання на Бахмутському напрямку, він отримав тяжке поранення голови (ВЧМТ) у складі штурмової групи.

Попри можливість звільнення згідно із законодавством України, у тому числі через погіршений стан здоров’я після поранення, Павло вирішив продовжити службу та довести справу визволення країни від загарбника. Він вважав захист держави своїм чоловічим обов’язком.

Після поранення Павло опанував професію пілота БПЛА, але душею залишався піхотинцем.

У березні 2024 року, повертаючись з позиції, потрапив у ДТП, отримав струс головного мозку та знову мав проблеми зі здоров’ям. Брав участь у боях за Авдіївку. Його рішучість, незламна воля та вірність справі вражали всіх, хто його знав.

Півтора року працюючи пілотом БПЛА, Павло постійно просився повернутися до піхоти. Він зробив усе можливе, щоб знову стати до виконання бойових завдань безпосередньо як піхотинець.

З 29 січня по 8 березня 2025 року Павло брав участь у відбитті та подальшій обороні позицій. Успішно виконавши поставлену задачу, підрозділ вийшов.

У ніч з 13 на 14 березня, перебуваючи в резерві, Павло вирушив на чергове завдання. Під час евакуації пораненого побратима він отримав смертельне поранення голови.

Сазонов Павло Денисович, 16.12.2004 р.н., загинув 14.03.2025 року, виконавши своє останнє бойове завдання — його поранений побратим вижив.

За свою сумлінну службу Павло був удостоєний державних нагород:

«Золотий хрест» та «За жертву крові в боях за волю України».