Петро
Ткачик

ТКАЧИК ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ

Сержант, командир гармати 2 артилерійського розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

ПЕТРО народився 12 липня 1996 року у селищі Івано-Франкове.

Навчався у Івано-Франківській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Івана Франка з 2002 по 2011 роки. У 2011–2014 роках здобував освіту в Художньому професійно-технічному училищі ім. Й. П. Станька. У 2017–2018 роках проходив службу у лавах Національної гвардії України.

У 2021 році закінчив Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України.

У серпні 2021 року Петро одружився з Ілоною. Він був турботливим, надійним і люблячим чоловіком для своєї дружини. 27 квітня 2025 року в подружжя народився довгоочікуваний син Лукасик, який, на жаль, прожив лише три дні. Ця втрата стала глибоким болем для всієї родини…

Напередодні повномасштабного вторгнення Петро перебував за кордоном, але без вагань повернувся додому. У грудні 2022 року отримав повістку і став до лав Збройних Сил України.

Служив на найгарячіших напрямках - Куп’янськ, Авдіївка, Покровськ.

Нагороди за час служби:

1. Відзнака командира військової частини (06.12.2023 р.)
2. Нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України (31.05.2024 р.)

ПЕТРО загинув 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання від прямого влучання FPV-дрона поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.

Посмертні нагороди:

1. нагрудний знак "Комбатантський хрест" (22.11.2025р.)
2. Орден "За мужність" ІІІ ступеня (24.02.2026р.)

У Героя залишилась дружина, батьки, вітчим, бабусі, брати, сестри, хресні, рідні дружини, друзі, побратими.

Місце поховання: с. Сокільники, поруч з сином

Захоплення Петра:

Ще з дитинства Петро захоплювався технікою. Його приваблювало все, що дарувало відчуття руху, дороги та свободи. Особливе місце серед його захоплень займали мотоцикли марки «JAWA».

Для нього це було значно більше, ніж просто хобі. Петро добре розумівся на механіці, умів самостійно знаходити несправності, ремонтувати автомобілі та мотоцикли. Йому подобався сам процес - розібрати механізм, зрозуміти причину поломки, відновити й побачити результат власної роботи. Він міг годинами, а інколи й цілими ночами залишатися в гаражі зі своєю «Явою». Не зупинявся, доки не знаходив причину несправності. І коли після довгих пошуків двигун нарешті запускався, а знайомий звук розносився гаражем, для нього це була особлива мить - доказ того, що він знову зміг повернути до життя те, над чим працював власноруч. Відкриття мотосезону Петро завжди чекав з особливим настроєм. Це були зустрічі з друзями та однодумцями, улюблений мотоцикл, дорога, вітер і відчуття повної свободи. «JAWA» була для Петра не просто мотоциклом. Вона була частиною його світу - світу дороги, руху, майстерності та тієї особливої радості, яку він знаходив у простих речах, зроблених власними руками.

Окреме місце в його серці займав футбол. Петро був відданим уболівальником ФК «Карпати» і завжди щиро підтримував свою команду.

ПОДВИГИ, ЗДІЙСНЕНІ РИЗИКУЮЧИ ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ: Свідчення командира

22 квітня 2024 року | Нетайлове, Донецька область

22 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області, мінометний розрахунок Петра, потрапив під вогневий вплив противника після того, як їхню позицію було виявлено засобами спостереження. У складних умовах, під інтенсивним обстрілом ворожої артилерії та нальотів FPV дронів, під загрозою прямого ураження та втрати як особового складу, так і озброєння, Петро продемонстрував високий рівень професіоналізму, рішучість і мужність. Діючи чітко, впевнено та зберігаючи самоконтроль, він оперативно організував евакуацію 120-мм міномета разом із боєкомплектом та особовим складом, завдяки чому було збережено озброєння, що мало критичне значення для виконання подальших завдань підрозділу та життя і здоров’я розрахунку.

22 червня 2024 року | Комишівка, Донецька область

22 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Комишівка Донецької області, внаслідок ураження ворожим FPV дроном, загорівся пікап в якому переміщувався Петро та його розрахунок. У салоні автомобіля перебували поранені військовослужбовці, котрі не могли самостійно залишити машину через заклинені двері та отримані травми, а в кузові знаходився боєкомплект до 120-го міномету, який міг вибухнути в будь яку мить. Петро, незважаючи на те, що сам отримав тяжку контузію, діючи рішуче та усвідомлено, під загрозою власного життя, успішно евакуював з палаючого автомобіля побратимів, таким чином врятувавши їхні життя.

24 листопада 2024 року | Даченське, Донецька область

24 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання на вогневій позиції 120-мм міномету, поблизу населеного пункту Даченське Донецької області, Петро діяв у надзвичайно складних умовах перебуваючи під інтенсивним вогнем ворожої артилерії та атаками FPV дронів. У момент, коли ворожі сили здійснювали спробу штурму позицій підрозділу, створюючи загрозу прориву оборони, Петро проявив високий рівень професіоналізму, рішучості та витримки. Незважаючи на постійний ворожий вогонь, він забезпечив безперервне ведення мінометного вогню, грамотно курував розрахунком та інтенсивністю стрільби, що дозволило вчасно зірвати наступальні дії противника. Завдяки його вмілому управлінню та мужності, розрахунок зумів завдати значних втрат живій силі, внаслідок чого ворожий штурм було повністю зупинено.