Про Героя
- Дата народження10 серпня 1984 р.
- Дата мобілізації8 квітня 2023 р.
- Дата загибелі3 липня 2023 р.
- Вік ГерояНазавжди 38 р.
- Місце службим. Кремінна Луганська обл.
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Радіон Михайлович Микович народився 10 серпня 1984 року в місті Ужгороді. З дитинства був доброю, щирою та життєрадісною дитиною. Його вирізняли чуйність, працьовитість і відкритість до людей. Завжди усміхнений, він легко знаходив спільну мову з оточуючими, тому люди тягнулися до нього та поважали його за добре серце і світлу душу.
Навчався в Ужгородській загальноосвітній школі №20. Після закінчення дев'яти класів вступив до професійного училища, де здобув фах краснодеревника. Працював на підприємстві «Ядзакі», також підробляв таксистом та працював експедитором. До будь-якої справи ставився відповідально і сумлінно. Був надзвичайно працьовитою людиною, яка не боялася труднощів і завжди дбала про свою родину.
Найбільшою цінністю для нього була сім'я. Він був прекрасним сином для своїх батьків, люблячим чоловіком для дружини та турботливим батьком для доньки. Рідні пам'ятають його як людину великого серця, яка завжди була готова допомогти, підтримати та розділити як радість, так і труднощі.
Коли на українську землю прийшла велика війна, Радіон Микович не залишився осторонь. 8 квітня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Проходив військову підготовку у Великій Британії, де вдосконалював свої бойові навички для захисту України.
Виконував обов'язки номера обслуги 2-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону. Разом із побратимами мужньо виконував бойові завдання на найнебезпечніших ділянках фронту.
3 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна Луганської області Радіон Михайлович отримав численні вогнепальні поранення внаслідок бойових дій, несумісні з життям. Його життя обірвалося на полі бою, де він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
Для матері він назавжди залишиться найкращим сином, добрим, щирим і люблячим. Його втрата стала невимовним болем для родини, друзів та всіх, хто його знав.


