Роман був мобілізований 27 лютого 2022 року.

З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист України, бо інакше не вмів — він завжди був тим, хто не проходить повз чужу біду, тим, хто першим простягає руку допомоги.

Роман ніс службу чесно, віддано й з невимовною гідністю.

Він ставив інтереси України вище за власні й саме цим довів свою велич і силу духу.

Він був найкращим у всьому, за що брався: у дружбі, у простоті й доброті свого серця, у здатності підтримати словом і вчинком.

Його щирість, відкритість і людяність робили його особливим. Він умів слухати, умів підбадьорити, умів любити життя і людей навколо.

Для рідних і друзів Роман був опорою — людиною, якій довіряли без сумнівів.

Він був найкращим братом, дядьком, другом, побратимом, людиною.

На превеликий жаль, 30 червня 2023 року в Донецькій області його життя обірвалося…

Але пам’ять про нього — світла, тепла, справжня — живе в серцях тих, хто мав щастя знати його.

Герой, який заслуговує на вічну вдячність та повагу.

Вічна світла пам’ять Роману.

Вічна слава Герою України.