Дуль Руслан Олексндрович народився 23.07.1985 у с. Красне, Кегичівського р-н Харківської обл. у сім'ї люблячих батьків Михайла та Тетяни. Ще з дитинства Руслан захоплювався автомобілями, любив майструвати, а улюбленим предметом було креслення. Тому закінчивши 9 класів Красненської школи він вступає до Професійно-технічного училища № 60 смт. Кегичівка (слюсар-ремонтник, тракторист-машиніст, водій), а згодом до Красноградського технікуму механізації сільського господарства імені Ф. Я. Тимошенка (технік-механік). Обидва навчальні заклади Руслан закінчив із червоними дипломами.

Відслуживши в армії, Руслан почав свою трудову діяльність на Харківському заводі "Турбоатом", згодом працював у торгівлі та врешті знайшов своє покликання у військовій справі. Тричі брав участь в антитерористичній операції та з появою донечок звільнився в запас і розпочав свою підриємницьку кар'єру у власній майстерні з виготовлення дублікатів ключів та заточування ножів.

З перших днів повномасштабної війни декілька разів ходив до військкомату добровольцем, їздив у частину у Харкові, де служив раніше, але отримував відмову. Врешті, підключив усі свої зв’язки і 1 березня 2022 року вступив до Красноградської ТРО. Пішов захищати свою родину і Батьківщину, адже в цьому вбачав свій обов’язок.

Боронив державу на Харківському (м. Красноград; м. Харків; н.п. Дворічна, Куп’янського р-ну; с. Бугаївка, Ізюмського р-ну) та Донецькому (н.п. Часів Яр, Бахмутського р-ну; с. Ступочки, Краматоського р-ну; с. Красна Гора, Бахмутського р-ну) напрямках.

Загинув Руслан 27 квітня 2023 року поблизу н.п. Козача Лопань на Харківщині. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельної вибухової травми внаслідок підриву на ворожій міні. Разом із ним загинули ще двоє бійців. Захиснику назавжди залишилось 37 років.

У Руслана залишилися батьки – мати Тетяна та батько Олександр, сестра Людмила, дружина Олена та дві донечки – Анна (9 років), Аліса (4 роки).

Рідні та друзі завжди пам’ятатимуть Руслана як людину, яка завжди прийде на допомогу і ніколи не пройде повз чужої біди, ніколи не шукав користі, а міг віддати останнє. Він був товариським та мав багато друзів, любив жартувати та мав чудове почуття гумору. Руслан завжди був чесним та справедливим. Шанобливо ставився до батьків, дуже любив свою сестру, дружину та донечок.