Сергій Бойко народився 8 листопада 1987 року в м. Запоріжжя.

Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 30, після — вступив до Запорізького професійного металургійного ліцею, за фахом оператор комп’ютерного набору. Відвідував спортивні та музикальні секції.

Гармонійно поєднував в собі пристрасть до гри на гітарі в рок-гурті та тендітне ставлення до всього живого. Обожнював музичні фестивалі та чуттєво проводжати захід сонця і зустрічати світанок. У 18 років, після отримання водійського посвідчення почав працювати водієм, мав досвід довготривалих відряджень на Схід та Південь України, АР Крим.

Коли Сергій був за кермом, пасажири почувались у безпеці, адже весь контроль повністю був на ньому.

У 2013 році Сергій одружився, став теплим та люблячим батьком для своєї донечки.

У 31 рік вдруге став батьком сина. Він — найсміливіший чоловік та люблячий тато. Саме він навчив дітей зосередженості, спокою, впевненості та самоконтролю. Обожнював готувати, з турботою ставився до природи, мав маленький город, вирощував найсмачніші огірки.

У 2024 році вступив до лав ЗСУ.

Пройшов складний шлях від загальновійськових навчань до впевненості, що він робить саме те, що має робити. Сергій боронив Батьківщину на посаді водія 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини.

З честю та гідністю, разом із побратимами, боронив цілісність держави на Донецькому напрямку. 3 серпня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини поблизу селища Кучерів Яр.

Сергій був люблячим сином, мав теплі та чуттєві стосунки з родиною.

Завжди ставився з повагою до матері та батька. Дружина та діти відчували себе захищено та впевнено поруч з силою та теплом Сергія.

Мав життєве кредо: «Рубай аби зігрітися».

Саме таким і запамʼятали захисника України його близькі люди.