Сергій Данілюк у селі Стерче, серед зелених буковинських пагорбів, 19 березня 1972 року у багатодітній родині Данілюків з’явився на світ первісток – Сергій. Старший син серед тринадцяти дітей. Сім’я велика, але дружна, де старші вчилися піклуватися про менших, а менші – тягнулися до старших, як до прикладу. Батько, Василь Архипович, і мати, Валентина Дмитрівна, виховували дітей у працьовитості та взаємопідтримці.
Коли в Україну прийшла велика біда, Сергій не залишився осторонь. У нього було абсолютне, безкомпромісне відчуття справедливості. 4 квітня 2022 року він знову одягнув військову форму, щоб захищати країну й майбутнє своїх дітей. Старший лейтенант Данілюк став командиром, служив у Львові, проходив навчання в столиці та згодом приєднався до 214-го окремого спеціального батальйону «OPFOR» – унікального підрозділу, що відпрацьовує дії противника. Його бойовий досвід і рішучість рятували життя побратимів. «Він був найвідповідальніший… Офіцер, який завжди був поряд із солдатами», – згадує його побратим Володимир Бужак.
1 серпня 2022 року, під час запеклих боїв під Донецьком, поблизу Семигір’я Бахмутського району, Сергій загинув, виконуючи бойове завдання. Йому було 50. Він повернувся в рідне село вже на щиті.
