ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ШТАБ МІЖНАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»

Сергій
Няйко

Няйко
28 серп. 2023 р.
candle
Image

Сергій
Няйко

Няйко
28 серп. 2023 р.
candle
Image

Сергій
Няйко

Няйко
28 серп. 2023 р.
candle
Image

Про Героя

  • Дата народження13 вересня 1982 р.
  • Дата мобілізації18 липня 2022 р.
  • Дата загибелі28 серпня 2023 р.
  • Вік ГерояНазавжди 40 р.
  • Місце службиМісто Самбір
Підписатись на пам'ятні події Героя

Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.

НЯЙКО СЕРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

12 вересня 1982 року — 27 серпня 2023 року

Старший солдат вогнеметного батальйону

Сергій Георгійович Няйко народився 12 вересня 1982 року в селищі Глибока Чернівецької області. Навчався в місцевому ліцеї, після закінчення якого вступив до Вищого професійного художнього училища № 5, де здобув фах столяра.

Його дитинство минало в батьківській любові, братній підтримці, праці та простих життєвих радощах. Саме тоді сформувалися риси, які він проніс крізь усе життя: сила духу, доброта, працьовитість і відданість родині та своїм принципам.

У 21 рік Сергій створив сім’ю. Разом із дружиною Оленою вони виховували двох дітей — доньку Анастасію та сина Станіслава. Він безмежно любив свою родину, був турботливим сином, чоловіком і батьком.

Сергій був веселою, щирою та чесною людиною. Він не терпів брехні й завжди залишався вірним своїм словам і переконанням. Працював за кордоном будівельником, а завдяки працьовитості та вмінню майструвати власноруч міг упоратися з будь-якою справою.

Кожне повернення додому було для нього особливим. Сергій намагався якомога більше часу проводити з батьками та дітьми: вони разом гуляли, спілкувалися й раділи простим родинним моментам. Він дуже любив ходити до лісу по гриби, а також майструвати власноруч. Саме в родинному колі, поруч із найдорожчими людьми, він почувався по-справжньому щасливим.

Сергій щиро любив Україну та рідну Глибоку. Працюючи за кордоном, він добре знав, наскільки непросто жити далеко від дому.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій перебував за кордоном. Однак він твердо вирішив завершити роботу та повернутися додому, адже не міг залишатися осторонь, коли його країна потребувала захисту.

21 липня 2022 року Сергій Няйко долучився до лав Збройних Сил України. Служив вогнеметником, боронив Україну під Соледаром, а згодом — на Бахмутському напрямку. Брав участь у штурмових діях поблизу Кліщіївки, де разом із побратимами виконував надзвичайно складні бойові завдання. Сергій майстерно володів реактивним піхотним вогнеметом РПВ-16 та неодноразово успішно вражав ворожі позиції.

Побратими згадують Сергія як спокійну, надійну та мужню людину. Він не боявся труднощів, не втрачав людяності навіть у найважчі моменти та завжди був готовий підтримати тих, хто перебував поруч.

За сумлінне виконання військового обов’язку, стійкість та особисту мужність Сергій Георгійович був відзначений відзнакою Президента України «За оборону України».

27 серпня 2023 року Сергій Няйко загинув під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні.

Указом Президента України № 848 від 22 грудня 2023 року за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, Сергія Георгійовича Няйка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали Захисника в рідній Глибоці — місці, яке він так щиро любив і до якого завжди прагнув повернутися.

Сергій назавжди залишиться в пам’яті рідних люблячим сином, чоловіком і батьком, у спогадах побратимів — надійним товаришем та відважним воїном, а в історії України — Героєм, який віддав своє життя за свободу та майбутнє рідної землі.

Світла та вічна пам’ять Захисникові України.

Дописи про Героя

На жаль, дописи для цього Героя поки відсутні