Ламбада, Журналіст
2 бер. 2022 р.
Про Героя
- Дата народження20 грудня 1977 р.
- Дата мобілізації24 лютого 2022 р.
- Дата загибелі2 березня 2022 р.
- Вік ГерояНазавжди 44 р.
- Місце служби80-та ОДШБ
Підписатись на пам'ятні події Героя
Ми надішлемо вам сповіщення, коли на сторінці Героя з'являться нові важливі оновлення: дописи, фото, відео, аудіо, свічки пам'яті та інші події вшанування. Ви можете керувати підпискою у будь-який момент - відписатись можна одним натисканням цієї ж кнопки.
Віктор Дудар – журналіст, військовий, доброволець, захисник України, який двічі ставав до її оборони – у 2014 році та з першого дня повномасштабного вторгнення Росії.
Віктор народився 20 грудня 1977 року в селі Перемилів на Тернопільщині. Здобув юридичну освіту в Чернівцях та Харкові, однак професійний шлях обрав у журналістиці. Працював у чернівецькій газеті «Молодий буковинець», а з 2008 року – у львівській газеті «Експрес». Понад десять років писав про суспільно важливі події, займався журналістськими розслідуваннями, багато уваги приділяв військовій тематиці.
Він був журналістом, який не боявся складних тем і не обмежувався спостереженням за подіями. Віктор прагнув розібратися, знайти правду, поговорити з людьми, які безпосередньо були в епіцентрі подій. Особливе місце в його роботі займала армія. Він їздив на військові навчання, писав репортажі з полігонів, спілкувався з військовими й добре знав, про що пише.
Після Революції Гідності та початку російської агресії у 2014 році Віктор добровольцем вирушив на Схід України. Він воював у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Пройшов важкі бої, а після повернення до цивільного життя продовжив працювати журналістом. Проте військовий досвід назавжди залишився важливою частиною його життя.
Віктор був переконаний: війна не закінчилася. Він говорив про неї тоді, коли багато хто ще сподівався, що найгірше вже позаду. Писав про військо, підтримував зв’язок із побратимами, залишався резервістом і регулярно проходив військові збори.
24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Віктор зібрав рюкзак і вирушив до військової частини. Він знову став до лав 80-ої бригади уже не як журналіст, який розповідає про війну, а як воїн, який її зустрічає.
Першого ж дня підрозділ Віктора вирушив на Миколаївщину. Там точилися важкі бої за Вознесенськ. 2 березня 2022 року Віктор Дудар загинув у бою з російськими військами. Йому було 44 роки.
Його загибель стала втратою не лише для родини, побратимів і журналістської спільноти. Україна втратила людину, яка не вміла бути байдужою. Він міг залишатися осторонь, але щоразу обирав діяти: спочатку – захищати правду словом, а коли настав час – захищати свою країну зі зброєю в руках.
Віктор Дудар поєднав у собі дві сили – силу журналістського слова і силу воїна. Він писав про тих, хто захищає Україну, бо вважав їхню історію важливою. А коли прийшов час, сам став одним із них.
Посмертно Віктор Дудар нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Похований на Полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.
Його життя – приклад відповідальності за свою країну не на словах, а у вчинках. Віктор Дудар не просто писав про історію України – у найважчий момент він сам став її частиною.